Асґард

Спалення Асґарду. Художник Еміль Доплер Молодший, 1905

А́сґард (давньосканд. Ásgarðr — «огороджене подвір’я асів») — у скандинавській міфології — один із головних світів (поряд із Мідгардом, Гельгеймом та ін.) космогонічної світобудови, небесне місто-фортеця, оселя асів.

Розташований на гілках Світового дерева — Іггдрасілля. Створений тріадою богів-деміургів — братами Одіном, Вілі й Ве. Сполучений зі світом людей (Мідгардом) мостом-райдугою, який охороняє син Одіна, ас Геймдалль. Заселений синами Одіна (асами), дівами-воїтельками валькіріями, душами загиблих воїнів, а також поодинокими мешканцями інших надприродних кланів (ванів, велетнів). Згідно з міфологічними оповідями, в Асґарді розміщені обителі кожного з богів та святилище «Чертог радості» — з щирого золота, з 12-ма тронами для богів і престолом для Одіна. Тут розташована і Вальгалла — велетенський палац (540 кімнат), де душі звитяжних воїнів спочивають до часу останньої великої битви (див. Рагнарок).

За переказом «Молодшої Едди», мури Асґарду збудовані велетнем (йотуном) за допомогою коня Свадільфарі. В оплату каменяр зажадав отримати від асів Сонце, Місяць та богиню Фрею. Та хитромудрий Локі перетворився на кобилу і відволік коня від роботи. Велетень не встиг завершити будівництво вчасно й не отримав обіцяної платні. Розлючений, став жбурляти у богів брили, за що убитий Тором.

Пророкування майбутнього для Асґарда у міфологічному варіанті: в кінці світів, під час Рагнароку завалиться сточене іклами дракона Світове дерево, а разом із ним — зведений в його кроні Асґард. Знищений старий світ стане віхою зародження нового.

Література

Снорри Стурлусон. Круг земной (Heimskringla) / Ю. К. Кузьменко, О. А. Смирницкая, М. И. Стеблин-Каменский. Москва : Наука, 1980. 687 с.
Andrén A. Old Norse Religion in Long-term Perspectives: Origins, Changes, and Interactions: an International Conference in Lund, Sweden, June 3-7, 2004. Nordic Academic Press, 2006. 416 p.
Abram Ch. Myths of the Pagan North: The Gods of the Norsemen. Londоn ; New York : Bloomsbury Publishig, 2011. 272 р.
Мірча Е. Трактат з історії релігій / Пер. з фр. Олексія Панича. Київ : Дух і Літера, 2016. 520 с.