Антисфен

Antisthenes BM 1838.jpg

Антисфен (грец. Αντισθενης, бл. 444/435 до н. е., м. Афіни — бл. 370/360 до н. е., м. Афіни) — давньогрецький філософ, етик, засновник школи кініків.


Антисфен

Народження 445 до н. е.
Місце народження Афіни
Смерть 365 до н. е.
Місце смерті Афіни
Напрями діяльності філософ-кінік


Життєпис

Антисфен народився бл. 445 до н. е. в м. Афінах у заможній аристократичній родині (за деякими джерелами — син афінського громадянина та рабині).

Риторику опановував у софіста Горгія, у зрілому віці став учнем філософа Сократа.

Згодом заснував школу кініків, назва якої походить від назви пагорба Кіносарг у передмісті Афін. Тут було розташовано гімназію (гімнасій), де Антисфен викладав філософію учням із небагатих родин.

Сповідував аскетичний спосіб життя. Найбільшою чеснотою вважав доброчесність, зневажав розкоші, визнавав за благо страждання.

Діяльність

Антисфен вніс сократівський принцип самообмеження в логіку та діалектику софістів. Софісти навчали діалогу, кінік Антисфен формував уміння спілкуватися із самим собою. Софісти будували парадокси на підміні понять, Антисфен — на логічному ригоризмі.

Першим витлумачив логос як категорію, котра пояснює, що є або чим буває той чи той предмет. Але заперечував можливість визначити предмет, оскільки суб’єкту не можна приписати відмінний від нього предикат. Саме тому, виступаючи проти платонівських ідей, заявляв, що бачить коня, але не його ідею, оскільки людиною сприймається конкретна річ, наділена якістю, але не сама якість.

Підійшов упритул до відкриття закону суперечностей, проте не сформулював його, бо ототожнював поняття «різне» і «суперечливе».

Відповідно до етики Сократа, стан щастя пов’язував із чеснотами. Шляхетність і доброчесність вважав нероздільними чеснотами. Наголошував, що закони держави і закони чесноти часто суперечать один одному.

Переконував, що щасливе життя — насамперед вільне життя. Проте, щоб бути вільним, недостатньо бути не-рабом. Більшість політиків — вільних людей є рабами своїх потреб, прагнень, претензій на матеріальне благополуччя.

Єдиний спосіб стати щасливим і вільним — відмовитися від більшої частини своїх потреб, звести їх до наймізернішого рівня, досягти автаркії (самовдоволення).

Праці

Автор понад 70 робіт з етики, політики, теорії пізнання, філософії мови, риторики, літературної критики, а також сократичних діалогів, декламацій і діатриб проти різних осіб.

Відомими книгами Антисфена є такі:

  • «Архелай», діалог про царську владу;
  • «Аякс», декламація;
  • «Геракл» (змальовано образ ідеального кініка, в алегоричній формі зображено його подвиги в ім’я людства);
  • «Одіссей», декламація;
  • «Про природу».

Два ранні тексти «Аякс» та «Одіссей» збереглися повністю. Інші твори збереглися в уривках і переказах.

Фахівці зауважують на недбалому, розмовному стилі Антисфенових творів, вкрапленні вульгаризмів.

Визнання

Послідовники кініка Діоген і Кратет вважали, що в Елладі мало було філософів, котрі могли би дорівнятися до Антисфена за виваженістю, витримкою та непохитністю.

Праці Антисфена читав Цицерон. Діон Хризостом використав діалог «Архелай» у «Царській промові». «Геракла» читали філософи Прокл і Фемистій, імператор Юліан.

Антисфена вважають творцем популярного згодом жанру протрептика (умовляння) — заохочення до занять філософією.

Додатково

Антисфен сповідував монізм пантеїстичного характеру і твердив: на думку людей, існує безліч богів, по природі ж бог — один.

Рекомендував обмежувати освіту найнеобхіднішим. Хто досяг мудрості, той не повинен цікавитися науками, книгами, щоб його не відволікали сторонні речі і думки.

Цитата

Висловлювання про Антисфена

«За життя ти, Антисфене, був справжнім псом. Але не зубами кусав — словом уразливо дошкуляв…»

(Диоген Лаэртский «О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов», 1986)

«Антисфен був ще шляхетною фігурою з-поміж представників кінічної філософії. …Був найвищою мірою освіченою та серйозною людиною»

(Г. В. Ф. Гегель «Лекції з історії філософії», 1816−1826).

Висловлювання Антисфена

У 6 книзі історії філософії Діогена Лаертського наводиться низка філософських сентенцій Антисфена, що звучать нині як афоризми:

  • Держави гинуть тоді, коли перестають відрізняти поганих людей від добрих.
  • Найнеобхідніша наука — наука забувати непотрібне.
  • Не нехтуй ворогами: вони перші помічають твої хиби.
  • Робити добре та чути погане — доля царів.
  • Справедливу людину цінуй більше, ніж рідну.
  • Щоб бути щасливим, достатньо бути доброчесним.

Твори

Antisthenes of Athens: Texts, Translations, and Commentary / Ed. by Susan Prince. Ann Arbor : University of Michigan Press, 2015. 788 p.

Література

  1. Нахов И. М. Киническая литература. Москва : Главная редакция восточной литературы изд-ва «Наука», 1981. 303 с.
  2. Диоген Лаэртский О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. Перевод с древнегреческого М. Л. Гаспарова. Москва : Мысль, 1986. 576 с.
  3. Караваева С. В. Ἀρετή воина: «Одиссей» и «Аякс» Антисфена и воин-страж Платона // Платоновские исследования. 2017. Т. 7. № 2 (7). С. 117–126.
  4. Мочалова И. Н. Антисфен как наследник Сократа: к вопросу о сократической пайдейе // Платоновские исследования. 2019. Т. 11. № 2. С. 117–136.


Автор ВУЕ

В. Е. Туренко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Антисфен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антисфен (дата звернення: 20.10.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ