Автаркія

Автаркія

Авта́ркія (грец. αύτάρϰεια — самовдоволення) — політика самоізоляції держави чи групи держав від зовнішнього світу, яка полягає у створенні замкнених політико-ідеологічних, соціокультурних систем і національного господарства; ізоляціоністські прагнення та практичні дії, спрямовані на господарсько-економічне, політичне та культурне відокремлення регіону певної країни від інших її частин унаслідок загострення протиріч із центром.

Автаркія характерна для деспотичних політичних режимів з їх тяжінням до абсолютизації суверенітету, стратегією і практикою економічного самозабезпечення. У чистому вигляді автаркія існувала лише за умов натурального господарства. Із часом спостерігаються її окремі вияви, до яких можна віднести: відособлення національного господарства з метою нагромадження запасів стратегічних матеріалів і сировини для ведення війни; політику економічного сепаратизму, національно-етнічного егоїзму; намагання панівної еліти певної держави зберегти в незмінному вигляді політичний режим з певною орієнтацією на закрите суспільство тощо. Політика автаркії зазвичай призводить до розриву внутрі- та міждержавних господарських зв’язків; є перешкодою на шляху міжнародної інтеграції; гальмує розвиток виробництва та зростання споживання. Сучасна система міжнародних відносин та міжнародного поділу праці в процесі її вдосконалення засвідчує безперспективність такої політики.

Література

  1. Heiander S. Das Autarkie-Problem in der Weltwirtschaft. München, 1955. 684 p.
  2. Johns R. A. Colonial trade and international exchange: the transition from autarky to international trade. London ; New York : Pinter Publishers, 1988. 206 p.
  3. Heim S. Research for autarky: the contribution of scientists to Nazi rule in Germany. Berlin : Max-Planck-Inst. für Wissenschaftsgeschichte, 2001. 30 p.
  4. Автаркія // Митна енциклопедія : у 2 т. Хмельницький : ПП Мельник А. А., 2013. Т. 1. 472 с.

Автор ВУЕ