Агада

Агада́ (Хагада; івр. אַגָּדָה‎) — в юдаїзмі — частина Усного Закону, яка (на відміну від Галахи) не має нормативно-правової сили для регламентації релігійного, сімейного, громадського тощо життя євреїв. Охоплює численні притчі, легенди, оповіді, повчання, поезії, байки, філософсько-теологічні розмірковування тощо.

Чимало фрагментів Агади — народні передання та легенди, пов’язані з біблійними персонажами. Помітна частина містить сюжети й мотиви, суголосні фольклору різних народів (що свідчить про тривалий період міжетнічних контактів у часи створення Агади).

Є продуктом творчості багатьох поколінь від часів Другого Храму аж до кінця талмудичного періоду (див. у ст. Юдаїзм). Не містить чітко розроблених, обов’язкових для виконання приписів. Деякі матеріали Агади стали джерелами розвитку містичних течій в юдаїзмі. Частина фрагментів мають характер гострої полеміки з садукеями, гностиками, християнами.

Мішна містить агадичні тексти зазвичай в кінці трактатів або викладу поглядів того чи того авторитетного вчителя. У Гемарі Єрусалимського Талмуду агадичні матеріали становлять близько третини тексту, Вавилонського Талмуду — близько чверті (переважно палестинського походження).

Широкої популярності зажило зібрання агадичних легенд, притч, афоризмів «Сефер га-агада», яке уклали Х. Н. Бялик (1873; тепер Україна — 1934; Австрія) та Є. Х. Равницький (1859; тепер Україна — 1944; тепер Ізраїль). Збірка була видана в російському перекладі в м. Одесі, див.: Агада. Сказания, притчи, изречения Талмуда и Мидрашей : в 4-х частях / Перевод с введением С. Г. Фруга. Одесса : Типография торг. дома Г. М. Левинсон, 1910–1919.