Іршавська улоговина
Ірша́вська улого́вина — географічний об'єкт, міжгірне лінійно витягнуте зниження рельєфу в Українських Карпатах.
Зміст
Географічне положення
Розташована між масивами Вигорлат-Гутинського вулканічного пасма — Великий Діл (на півночі), Тупий (на сході), Гат (на заході) та їхніми відрогами. На південному заході переходить у Закарпатську низовину. Розміри 18×15–17 км, висоти 125–375 м.
Рельєф
Рельєф ерозійно-акумулятивний. Поверхня в основному рівнинна, місцями горбиста, з алювіальними і делювіальними відкладами, розчленована річками Боржава, Іршавка та їхніми притоками. Наявні заплави, болота, водно-болотні угіддя, які мають природоохоронне значення.
Серед корисних копалин — буре вугілля, лігніт.
Клімат
Клімат помірно-континентальний із теплим літом і м'якою зимою. Середньорічна температура — +9–10 °C; середня температура січня — −2…−3 °C, липня — +20–21 °C. Безморозний період триває 180–200 днів. Річна кількість атмосферних опадів — 700–900 мм. Карпатські гори захищають Іршавську улоговину від сильних вітрів. Поширені фени, особливо навесні (можуть негативно впливати на ранню рослинність).
Рослинний і тваринний світ
Флора: лучна та лісостепова рослинність — у річкових долинах і на рівнинах, переважають заплавні вологі луки, болотяна рослинність. Поширені осока, очерет, рогіз, молінія, пирій, конюшина, тирлич. Пагорби і передгір’я вкриті дубовими, грабовими, буковими лісами. У змішаних лісах трапляються ясен, клен, ліщина, липа, у підліску — ожина, малина, папороті, герань лісова.
Фауна: ссавці — козуля європейська, сарна, лисиця, білка, їжак, заєць-русак, іноді з лісів заходять дикі кабани; птахи —жайворонки, ластівки, сороки, синиці, фазан, перепілка, зозуля, шпак, у болотистих районах — лелеки, качки, чаплі; земноводні та плазуни — жаби, тритони, вужі, ящірки; риби — форель струмкова, головень європейський, карась, йорж, плітка.
Значення
Достатнє зволоження забезпечує добрі умови для виноградарства, садівництва, овочівництва. У межах улоговини розташовані м. Іршава і декілька сіл. Розвинена транспортна мережа — тут проходять шляхи, що з'єднують рівнинну частину Закарпаття з гірськими районами.
Література
- Воропай Л., Куниця М. Українські Карпати. Фізико-географічний нарис. Київ : Радянська школа, 1966. С. 16
- Географічна енциклопедія України : в 3 т. / Відп. ред. О. М. Маринич. Київ : Українська радянська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. Т. 2. 480 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
- Пересоляк В., Ходанич М. Моніторинг грунтів Закарпаття. Ужгород : ТУРпрес, 2013. 110 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Іршавська улоговина // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іршавська улоговина (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.09.2025
