Іоанн Єгиптянин
Іоа́нн Єгиптя́нин (Іван, Йоан; грец. ᾿Ιωάννης ὁ Αἰγύπτιος; точна дата й місце народження невідомі, ймовірно кін. 5 ст., Палестина — після 541, місце смерті невідомо) — богослов, єпископ Гефестополя (Нижній Єгипет), провідний діяч монофізитства в 6 ст.
Життя і діяльність
Єдиним джерелом відомостей про життя Іоанна Єгиптянина є житіє, укладене церковним істориком, агіографом Іоанном Ефеським, що увійшло до його збірки «Книга історій про життя східних подвижників» (6 ст.). Проте вірогідність багатьох фактів і обставин, наведених тут, сумнівна.
Згідно з житієм, Іоанн у молоді роки вступив до іберійського монастиря Св. Феодора, заснованого колишнім єпископом Маюмським Петром Івером (дата нар. невідома — 491; тепер Грузія) поблизу м. Гази. Після вигнання звідти ченців-монофізитів у 520-х утік з однодумцями до Єгипту. Втікачі оселилися в місцевості Енатон (назву якої Іоанн Ефеський інтерпретує як «дев’ять миль», можливо, з огляду на відстань обителі від м. Александрії). Ченці зберігали зв’язок із монофізитським Александрійським патріархом Феодосієм І (535–537), який підніс Іоанна Єгиптянина в сан єпископа Гефестопольського.
У 537 патріарх Феодосій був викликаний з м. Александрії до м. Константинополя, а потім за відмову визнати Халкідонський собор 451 позбавлений посади і відправлений у заслання. Іоанн пішов за Феодосієм і розділив разом із ним тягар життя у фракійській фортеці Деркос (тепер тер. м. Арнавуткей, пров. Стамбул, Туреччина). За кілька років, коли Феодосію було дозволено оселитися в столиці (як приватній особі), Іоанн повернувся разом із ним.
Чимало єгипетських християн й надалі визнавали Феодосія своїм патріархом. Як наслідок, у Єгипті утворилася нехалкідонська ієрархія, що відокремилася від Александрійського патріархату, до неї приєдналися корінні єгиптяни — копти, створивши Коптську церкву. Її представники, міафізіти (див. Міафізитство), стверджували про єдність природи Боголюдини Ісуса Христа, без змішання та поділу в Ньому божественної й людської природ.
Іоанн отримав у м. Константинополі резиденцію у кварталі Анфімія, перебував під офіційним заступництвом імператриці Феодори (527–548). Єпископ був ревним прихильником монофізитства, проте не схвалював політики патріарха Феодосія, який утримувався від висвячення кліру, та у своїй резиденції висвячував монофізитських пресвітерів і дияконів. Попри скарги патріарху від деяких представників монофізитської громади (які остерігались переслідувань з боку імператора Юстиніана І Великого), Феодосій відмовився втручатися в ситуацію. Коли про скаргу стало відомо Феодорі, вона вирішила віддалити Іоанна на деякий час з м. Константинополя (противники єпископа намагалися подати йому це рішення як наказ покинути столицю під загрозою смерті, проте імператриця під час аудієнції це спростувала). Єпископа відправили на одну з заміських вілл імператриці начебто для лікування. Там він продовжував висвячувати монофізитських кліриків, однак у цю віддалену місцевість до нього приходило мало народу. Тоді, згідно з житієм, Іоанн таємно втік із вілли і протягом двох місяців обходив різні області Малої Азії, де поставляв монофізитський клір і проповідував антихалкідонітську доктрину.
У м. Тарсі (тепер пров. Мерсін, Туреччина) місцевий єпископ доніс на Іоанна, його намагалися затримати, проте він утік в одязі жебрака. Це змусило Іоанна відмовитися від подорожі до Сирії. Незабаром він таємно повернувся на віллу імператриці, заявивши, що перебував там безвиїзно. Навіть після звістки у столицю від Антіохійського патріарха Єфрема (527–545) про діяльність Іоанна в Кілікії діячу вдалося виправдатися, завдяки заступництву імператриці. Під приводом поїздки до гарячих джерел він здійснив ще одну подорож східними областями Малої Азії. Самовільність поїздок, як їх зображує Іоанн Ефеський, є досить сумнівною. Ймовірно, єпископ відвідував різні провінції з відома столичної адміністрації, так само, як раніше він жив під її наглядом у місті.
У 541 непокірний єпископ зустрівся на о. Родосі з Іоанном Ефеським, який прямував з м. Александрії в м. Константинополь; вони разом подорожували західним узбережжям Малої Азії до о. Хіоса. Історик повідомляв, що популярність єпископа була дуже великою: у кожному місці до нього збиралися від 150 до 200 осіб. У м. Тралли він висвятив одразу 50 пресвітерів. У м. Ефесі Іоанну було дозволено проповідувати у базиліці Святого Іоанна, його проповідь в атріумі храму тривала всю ніч, і там він висвятив 70 осіб.
За даними Іоанна Ефеського, Іоанн Єгиптянин, ймовірно, побував також на о. Кіпрі, в містах Кесарії Палестинській та Александрії. Після 541 Іоанн Ефеський практично не мав відомостей про долю єпископа; у житії він повідомив лише, що той невдовзі повернувся в м. Константинополь. Подальші обставини його життя, час і місце смерті невідомі.
Праці
З творів Іоанна Єгиптянина збереглося послання до архімандритів сирійських монастирів, написане близько 540 на о. Кіпрі (відносять до другої подорожі Іоанна). У ньому автор розглядав питання про те, як приймати в церковне спілкування осіб, що відступили від «православної» (тут — монофізитської) віри та перейшли у халкідонізм. Містить укладені Іоанном відповіді на питання, які сирійські ченці висували патріархам Феодосію Александрійському, Єфрему Антіохійському (527–545) та Анфіму Константинопольському (535–536). Дослідники вважають, що запит сирійців написано до березня 536, оскільки патріарх Анфім І (скинутий 04.03.536) був серед інших адресатів листа. Іоанн, імовірно, дізнався про питання сирійців від монофізитських ієрархів, що мешкали у м. Константинополі, й відповів від свого імені. Послання містить 3 канони. Перші два стосуються кліриків, які повертаються до Церкви з «єретичних громад», й цікаві тим, що до халкідонітів висунуто жорсткіші вимоги, ніж до інших єретиків (перші мусять перебувати у мирському чині два роки, тоді як всі інші — рік). Перебування 3 роки в мирському чині стосувалося тих, хто дістав «перевисвячення» у «єретиків».
Канонічне послання Іоанна мало великий авторитет серед сирійських монофізитів і пізніше увійшло до синодик Сиро-яковітської Церкви.
Додатково
Під ім’ям Іоанн Єгиптянин, Іоанн Пустельник відомий також християнський подвижник 4 ст., вшанований Католицькою, православними та давньосхідними церквами як святий.
Джерела
- Theodosius Alexandrinus // Patrologia cursus completus. Series Graeca / Аccurante J.-P. Migne : in 161 vol. Paris : Apud Garnier, 1865. Vol. 86. I. P. 277–286.
- John of Ephesus. The Lives of the Eastern Saints / Ed. by E. W. Brooks // Patrologia Orientalis : in 50 Vol. Paris : Firmin-Didot, 1924. Vol. 18. P. 526–540.
Література
- Honigmann E. Évêques et évêches monophysites d’Asie Antérieure Au VIe Siècle. Louvain : L. Durbecq, 1951. P. 165–167.
- Frend W. H. C. The Rise of the Monophysite Movement. Chapters in the History of the Church in the Fifth and Sixth Centuries. Cambridge : Cambridge University Press, 1972. 405 р.
- Lexikon der antiken christlichen Literatur / Hrsg. von S. Döpp, W. Geerlings. Freiburg : Herder, 1998. 652 p.
- Мозговий І. П. Неоплатонізм і патристика, або Світло в присмерках великої цивілізації. Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. 471 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мозговий І. П. Іоанн Єгиптянин // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іоанн Єгиптянин (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.03.2026
