Індивід (соціогуманітарні науки)

Індиві́д (лат. individuum — неподільне, нерозривне) — одиничний, фіксований, певним чином виділений об’єкт; окрема сутність, істота, живий організм; представник людської спільноти, якому притаманні фізичні, психологічні, соціально-демографічні або соціально-професійні характеристики.

Історична довідка

Уперше ввів у науковий ужиток |Ціцерон як латинський відповідник грецького терміна «атом». Поняття відображало уявлення про окремо взятого представника людського роду, суспільства, народу, класу, соціальної групи як своєрідного соціального атома, що не підлягає подальшому поділу. У ширшому значенні термін уживали з 15 ст. У біології, наприклад, під індивідом розуміють і одиничний організм, і їх сукупність (колонію), що функціонує як єдине, генетично однорідне ціле при нестатевому розмноженні. У юриспруденції індивід — окрема особа, відповідальна за свої дії, рішення, вказівки, які підлягають судовому переслідуванню як у національному, так і в міжнародному праві з моменту досягнення нею повноліття.

У філософії буддизму замість атомарного, неподільного «я», відмінного від реальності, індивід розуміють як частину постійно мінливого, непостійного всесвіту.

Для представників емпіризму, зокрема Ібн Туфайля і Дж. Лока, людина — це табула раса, яка формується від народження досвідом і освітою.

Г. В. Ф. Гегель вважав, що індивід підпорядковується тенденціям історії. При цьому людина піднімається над своїми поглядами, розуміючи, що є частиною більшого цілого, оскільки прив’язана до сім’ї, соціального контексту та політичного ладу.

З появою екзистенціалізму С. К’єркегор підвищив роль суб’єктності індивіда та його здатність вибирати долю. Індивід також є центральним у філософії Ж.-П. Сартра, який наголошував на особистій автентичності, відповідальності та свободі волі. Екзистенціалісти вважали, що особа покликана створювати свої цінності, а не покладатися на зовнішні, соціально нав’язані кодекси моралі. Для автора філософії об’єктивізму А. Ренд кожна людина — незалежна, суверенна сутність, яка має невід’ємне право на життя, право, що випливає з її природи як розумної істоти.

Характеристика

У психології, крім загальновживаного значення, поняття «індивід» означає тілесний вимір існування людини у складі її вікових, статевих, індивідуально-типових (конституційних і нейродинамічних) властивостей, структури її організмічних потреб і сенсомоторної організації.

Індивідом є кожна людина. Індивідні якості (сукупність психофізіологічних властивостей і задатків, вроджені потреби, рефлекси та інстинкти, потенційні можливості формування вищих психічних функцій та ін.) притаманні людині від народження (за винятком випадків грубої вродженої патології). У процесі онтогенезу індивід інтеріоризує (див. Інтеріоризація) соціокультурний досвід, переймає рольові моделі поведінки, через самовизначення означує власну життєву позицію, набуваючи рис особистості як соціального індивіда, стає суб’єктом цілісної життєдіяльності і культуротворчості як унікальна індивідуальність і носій універсальних загальнолюдських цінностей.

У соціології поняття «індивід» використовують для презентації уявлення про людину як носія певної соціальної якості. У соціологічних опитуваннях це поняття часто заміняють терміном «респондент» і зводять до його здатності бути джерелом первинної емпіричної інформації про досліджувані явища. Індивіду як респонденту приписують сутнісні ознаки:

бути носієм певного типу свідомості (буденної — у масових опитуваннях, професійної — в експертних тощо);
володіти компетентністю, тобто певною інформацією і знаннями;
мати сформоване ставлення, думку про предмет опитування, тобто відповідні соціальні установки;
бути залученим в ті чи ті соціокультурні контексти, насамперед у нормативні системи, що дає змогу характеризувати респондента з погляду наявності в нього раціональних стратегій поведінки, індивідуальних рис, які сукупно впливають на результати опитування.

Завдання соціолога полягає в тому, щоб усунути вплив несуттєвих факторів поведінки індивіда через дотримання процедурних правил опитування і зосередження уваги на пріоритетних соціокультурних детермінантах його життєдіяльності.

Література

Russell G. A. The «Arabick» Interest of the Natural Philosophers in Seventeenth-Century. Leiden : Brill, 1994. 320 p.
Wilson R. The Biological Notion of Individual // Stanford Encyclopedia of Philosophy. 2007. URL: https://plato.stanford.edu/ARCHIVES/WIN2009/entries/biology-individual/
Максименко С. Д., Максименко К. С., Папуча М. В. Психологія особистості. Київ : Видавництво ТОВ «КММ», 2007. 296 с.
Hegel G. W. F. Georg Wilhelm Friedrich Hegel: The Science of Logic. Cambridge : Cambridge University Press, 2014. 866 p.
Карпенко З. Аксіологічна психологія особистості. монографія. 2-ге вид., перероб., допов. Івано-Франківськ : ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2018. 720 с.
Zovko J. Hegel's Concept of Education from the Point of View of his Idea of Second Nature // Educational Philosophy and Theory. 2018. Vol. 50. №6–7. P. 652–661.

Автор ВУЕ

З. С. Карпенко

Покликання на цю статтю: Карпенко З. С. Індивід (соціогуманітарні науки) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Індивід (соціогуманітарні науки) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.08.2024