Ярошинська, Євгенія Іванівна

Яроши́нська, Євге́нія Іва́нівна (псевдоніми і криптоніми: Наддністрянка, Є., В. Н.; 18.10.1868, с. Чуньків, тепер Чернівецького району Чернівецької області, Україна — 21.10.1904, м. Чернівці, тепер Україна) — письменниця, публіцист, фольклорист, етнограф, педагог, громадсько-культурна діячка. Писала українською, німецькою мовами.

Ярошинська, Євгенія Іванівна
Псевдоніми	Наддністрянка, Є., В. Н.
Народження	18.10.1868
Місце народження	Чуньків
Смерть	21.10.1904
Місце смерті	Чернівці (місто)
Місце поховання	Руський цвинтар
Alma mater	Чернівецька учительська семінарія
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Літературна творчість, фольклористика, етнографія, педагогіка, громадська діяльність

Життєпис

Походила з багатодітної родини сільського вчителя, згодом директора школи. Від 1874 сім’я мешкала в с. Брідок (тепер Чернівецького району Чернівецької області).

1882 закінчила шість класів у школі вправ при Чернівецькій учительській семінарії. Займалася самоосвітою, збирала етнографічні та фольклорні матеріали. Листувалася з О. Кобилянською, Н. Кобринською, О. Маковеєм, письменницею, педагогом К. Малицькою (1872–1947; тепер Україна), М. Павликом, етнографом Ф. Ржегоржем (1857–1899; тепер Чехія), С. Яричевським та ін.

1891 за сприяння Ф. Ржегоржа була на відкритті Крайової промислової виставки в м. Празі в складі делегації культурних діячів Галичини й Буковини (разом із В. Шухевичем, Н. Кобринською, А. Чайковським, А. Вахнянином та ін.)

Учасниця жіночого руху на Буковині та в Галичині. 1891 разом із Н. Кобринською організували перше жіноче віче в м. Стрию.

Від 1893 працювала молодшою вчителькою у двокласній школі с. Брідка.

1896 склала кваліфікаційний іспит на право вчителювати в початкових школах з українською та німецькою мовою навчання та отримала диплом. Від 1897 вчителювала в трикласній школі с. Раранче (тепер с. Рідківці Чернівецького району Чернівецької області).

1899–1900 коштом крайового фонду навчалася ткацтву та вишиванню в спеціальній школі в м. Фрейденталі (тепер м. Брунталь, Чехія) з метою налагодити такий промисел на Буковині.

Брала участь в учительських конференціях, роботі педагогічних товариств, організації сільських читалень, заснуванні вчительської газети «Промінь» (м. Вашківці, тепер Вижницького району Чернівецької області) тощо.

Творчість

Перші вірші й прозові твори писала німецькою мовою. Дебютувала в друці 27.05.1886 у віденському тижневику «Дас інтерессанте блатт» (нім. «Das interessante Blatt», укр. «Цікава газета») повістю «Жіноче серце» («Ein Frauenherz»). За два місяці в газеті «Буковина» побачило світ оповідання «Уроєна слабість», а в чернівецькому журналі «Бібліотека для молодежи, селян і міщанства» — оповідання «Милосердний пес».

Друкувалася у виданні «Зерна» (літературно-науковий додаток до газети «Буковина»); буковинських календарях та альманахах; «Буковінер педагогіше блеттер» (нім. «Bukowiner Pädagogische Blätter», укр. «Буковинська педагогічна газета»), «Ін бухвальд» (нім. «Im Buchwald», укр. «У книжковому лісі»); львівських часописах «Зоря», «Батьківщина», «Народ», «Діло», «Літературно-науковий вісник», «Дзвінок», «Учитель», альманасі «Наша доля»; віденських виданнях «Вінер моде» (нім. «Wiener Mode», укр. «Віденська мода»), «Естеррайх ін ворт унд білд» (нім. «Österreich in Wort und Bild», укр. «Австрія в словах і малюнках»), у діаспорі США — «Свобода» тощо.

Автор збірок прози «Перша китичка для малих дівчат», «Друга китичка для малих дівчат» (обидві — 1901), «Повістки для молодіжи» (1902), «Заповіт» (1907). Писала для дорослих і дітей.

Крім оповідань і повістей, у її доробку нариси, новели, образки, мініатюри. У ранній прозі для дорослих (оповідання «Вірна люба», «Проклятий млин») помітно вплив традицій Марка Вовчка. У пізніших творах розширено жанрово-тематичну та образно-стильову палітру творчості. Оповідання «Золоте серце» має ознаки кримінального твору; у «Єї повісті» використано елементи жанру щоденника; в оповіданнях «Кінець», «Вечірньою годиною», «Останнє пристановище» домінують лірично-меланхолійні, екзистенційні (див. Екзистенція) риси. Пізні зразки творчості («Адресатка померла», «В лісі») демонструють модерну, майже імпресіоністичну манеру письма.

Головні герої повістей «Перекинчики», «Понад Дністром», «Рожі а тернє» — представники інтелігенції та духовенства з буковинського терену у складних зв’язках із простолюдом та самими собою. Проблематика ідеологічного (національно-патріотичного, суспільного) вибору особистості, відповідальності за нього, підсилена матеріалом про життєві, психологічні негаразди і травми людини, була принципово новою для літератури краю, але органічно вписувалася в загальноукраїнський літературний контекст.

Ознаками прози Ярошинської є психологізм (див. Психологізм у літературі), іронія та сатира тощо.

Творам для дітей властиві цікаві та змістовні колізії, виразна морально-етична проблематика, поєднання казкового з реалістичним, легкість і доступність викладу.

Уклала рукописний збірник фольклору «Пісні буковинсько-руського народу з-за Дністра», що містив 450 народних пісень (опубліковано 1972 в м. Львові). 1888 Російське географічне товариство відзначило працю срібною медаллю. Автор фольклорно-етнографічної розвідки «Весільні обичаї буковинсько-руського народа в наддністрянських околицях» (1891). Писала також про буковинську вишивку, орнаменти писанок, народні вірування тощо.

Співпрацювала з Ф. Ржегоржем, О. Манастирським (1857–1920; тепер Україна) та Р. Ф. Кайндлем. Передала їм фольклорні та етнографічні матеріали, зокрема описи народних легенд і вірувань, гербарій лікарських рослин із відповідними поясненнями, замальовки місцевих вишивок, вироби ужиткового мистецтва та ін.

Переклала з чеської твори В. Соколової (1859–1941; тепер Чехія), з болгарської — П. Тодорова (1879; Болгарія — 1916; Швейцарія), з норвезької — Б. М. Б’єрнсона.

Визнання

Іменем Ярошинської названо вулиці в містах Чернівцях і Львові, с. Чунькові.

У с. Чунькові засновано меморіальну кімнату (1988); біля будинку письменниці споруджено пам’ятний знак (2004).

Меморіальну дошку встановлено в школі в с. Рідківцях (2014).

Твори

Твори. Київ : Дніпро, 1968. 465 с.
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. Київ : Музична Україна, 1972. 302 с.
Найдорожчий скарб. Чернівці : Золоті литаври, 2007. 171 с.
Перекинчики. Чернівці : Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2020. 164 с.

Література

Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість // Сучасність. 1976. № 6. С. 5–25; № 7–8. С. 42–51.
Євгенія Ярошинська // Приходько І. Творчі портрети українських письменників ХХ століття. Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1993. С. 14–25.
Ковалець Л. «Власним трудом і силою волі…»: штрихи до портрета Євгенії Ярошинської (із першопублікацією мемуарних свідчень) // Слово і Час. 2012. № 2. С. 63–72.
Морараш Г. В. Ідіолект Євгенії Ярошинської. Чернівці : Друк Арт, 2018. 303 с.
Ковалець Л. Про Євгенію Ярошинську та її «Перекинчики»: спроба цілісного прочитання // Ярошинська Є. Перекинчики. Чернівці : Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2020. С. 4–24.

Автор ВУЕ

Л. М. Ковалець

Покликання на цю статтю: Ковалець Л. М. Ярошинська, Євгенія Іванівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ярошинська, Євгенія Іванівна (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.03.2024