Халькантит

Халькантит
Синоніми	мідний купорос природний, ціанозит
Клас мінералу	сульфати
Колір	лазурово-синій, блакитний, зеленуватий
Форма кристалів	призматична, таблитчаста
Сингонія	триклінна
Твердість	3
Блиск	скляний
Прозорість	Прозорий, напівпрозорий
Густина	2, 1–2, 3 г/см³
Особливі характеристики	крихкий, токсичний

Хальканти́т (від грец. χαλκός — мідь та ἄνθος — квітка), мідний купорос природний, ціанозит — мінерал класу сульфатів; п’ятиводний сульфат міді острівної будови.

1853 мінерал уперше науково описав Ф. фон Кобелль.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Cu[SO₄]•5H₂O.

Хімічний склад (%): CuO — 31,87; SO₃ — 32,06; H₂O — 36,07.

Домішки: Fe, Zn, Со, Mg.

Фізичні властивості

Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид. Кристалічна структура острівна з поодинокими тетраедрами [SO₄]^6-.

Утворює короткопризматичні товстотаблитчасті кристали, частіше сталактитові брунькоподібні і зернисті та волокнисті агрегати.

Спайність незавершена. Густина — 2,1–2,3 г/см³.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 3,0.

Колір лазурово-синій, блакитний, зеленуватий. Блиск скляний. Прозорий до напівпрозорого. Злам раковистий. Крихкий. Легкорозчинний у воді, на повітрі зневоднюється. Токсичний.

Супутні мінерали: брошантит, гіпс, госларит, епсоміт, мелантерит, моренозит, пікерингіт, пірит, ретгерцит, ромбоклаз, фіброферит, халькопірит.

Різновиди

Виділяють різновиди:

халькантит залізистий, ферохалькантит (зі значним вмістом FeO, халькантит залізисто-мідний; інша назва пізаніту);
халькантит кобальтистий, кобальтхалькантит (гіпотетичний кобальтистий різновид);
халькантит магніїстий (Cu заміщено Mg, у разі повного заміщення утворюється пентагідрит);
халькантит манганистий (штучний п’ятиводний сульфат мангану Mn[SO₄]·5H₂O);
халькантит цинковисто-магніїстий (Cu заміщено Mg і Zn);
халькантит цинковисто-мідний, цинккупрохалькантит (містить цинк: до 20 % ZnSO₄).

Походження. Розташування родовищ

Трапляється тільки в зонах аридного клімату. Утворюється у процесі випаровування мідевмісних розчинів у посушливих умовах, часто у шахтах чи на поверхні старих рудників у вигляді кірок, нальотів, сталактитів.

Станом на 2011 халькантит виявлено приблизно в 760 локаціях. Типове місцезнаходження та єдине промислове родовище — шахта «Чукікамата» в регіоні Антофагаста (Чилі). Знайдено в зонах окиснення мідних родовищ Анд у Чилі.

У США халькантит виявлений у штатах Невада, Юта (мідні штольні); унікальні кристали халькантиту розміром до 4 см та сталактити до 1 м знайдено в мідній копальні «Лавандер Піт» (м. Бісбі, штат Аризона).

В Європі поширений у Німеччині (гори Гарц, Рурський вугільний басейн, Рудні гори), Австрії (землі Каринтія, Зальцбург, долина р. Інн у Північному Тіролі), Іспанії (долина р. Ріо-Тінто у верхів’ї) та інших.

В Австралії знайдений у мідних пустельних рудниках штату Західна Австралія.

Халькантит в Україні

Відомо кілька локалізацій халькантиту, здебільшого у зонах окиснення мідних родовищ або у гірничих виробках:

Донецький вугільний басейн — у старих шахтах і кар’єрах, де розробляли мідні (група рудників «Картамиш», Луганська область), свинцево-цинкові та залізні (утворюється як вторинний мінерал на стінках виробок) руди;
Криворізький залізорудний басейн — у зонах окиснення мідних включень у залізистих кварцитах (рідкісних проявах халькантиту як продуктів вивітрювання);
Закарпаття (Берегівське поліметалічне родовище) — у зонах окиснення мідно-свинцево-цинкових руд (утворюється тимчасово після контакту з повітрям і вологою);
рудні прояви Побужжя (Кіровоградська область) — на старих рудних штоках і відвалах у мідновмісних зонах Придніпровського мегаблоку.

Застосування

Другорядна мідна руда.

У природному вигляді використовують рідко через розчинність. Широке застосування має технічний аналог халькантиту — мідний купорос:

у сільському господарстві (як фунгіцид, добриво, антисептик);
у хімічній промисловості (для виробництва сполук міді та як вихідна сировина для електрохімічних процесів);
у металургії (для міднення поверхонь);
у текстильній та целюлозно-паперовій промисловостях (для закріплення кольорів на тканинах, як антисептик для запобігання гниттю целюлози).

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Халькантит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
McBride M. B. Environmental Chemistry of Soils. New York : Oxford University Press, 1994. 406 p.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
Greenwood N. N., Earnshaw A. Chemistry of the Elements. 2nd ed. Oxford : Butterworth-Heinemann, 2012. 1340 p.
Chalcanthite // Mindat.org. URL : https://www.mindat.org/min-970.html

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Халькантит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Халькантит (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.12.2025