Уранія

Зображення музи Уранії з м. Помпеї, фреска (фрагмент)

Ура́нія (грец. Οὐρανία, від грец. ουρανός — небо) — у давньогрецькій міфології — муза, покровителька астрономії (ширше — науки), донька Зевса та Мнемосіни, мати Гіменея.

Зміст

1 У міфології
2 Іконографія
3 Додатково
4 Література
5 Автор ВУЕ

У міфології

Одна з дев’яти муз, супутниця Аполлона. Знає границі небесної сфери та розподіл зір, небесні явища, її царина — астрономія, астрологія, спостереження за небесними тілами, зорями.

У фіванській версії міфу про музиканта Лінуса була його матір’ю (а сам Лінус був страчений Аполлоном через те, що стверджував, що є рівним йому).

Уранію вважали музою, яка краще за інших сестер здатна передбачувати майбутнє.

Символ небесної (піднесеної) любові та натхнення; знання, яке приступне тільки обраним, хто замість земного світу спрямував свій погляд у небеса, а також гармонії та досконалості (єдність науки і мистецтва). Культ Уранії відомий серед тих, хто займався наукою та філософією (астрономія, космологія — важливі складники натурфілософії, базова наука для Стародавнього світу, джерело наукових гіпотез і філософських ідей).

За Платоном (діалог «Федр»), цикади сповіщають найстаршу серед муз Калліопу та Уранію про людей, які присвятили своє життя філософії та шанують те, чим опікуються ці музи. Адже саме вони найміцніше за інших пов’язані з небом та знанням (божественним і людським), а отже, їхні голоси — найпрекрасніші.

Згідно з Діодором Сицилійським, Уранія набула своє ім’я тому, що навчених нею вона підносить аж до неба, бо «уява і сила думки підносять людські душі до небесних висот».

Іконографія

Уранія на печатці Військово-морської обсерваторії США

Образ Уранії поширений у мистецтві, наділений багатою символікою. Дійшли зображення музи на фресках, барельєфах, скульптурні, на срібному денарії Квінта Помпонія Музи (бл. 66 до н. е., монетар створив серію денаріїв із зображенням муз).

Має вигляд зосередженої дівчини у вбранні, яке прикрашене зірками, зі зоряним глобусом (у руці, поряд на тринозі тощо) та невеликим жезлом (указкою), яким вона вказує на небесне склепіння. Зазвичай її обличчя, погляд спрямовані на небо. Серед інших атрибутів: компас, циркуль або інший вимірювальний інструмент. У пізніших зображеннях (зокрема й сучасних) часто із вервечкою зірок над головою.

Нова хвиля інтересу до зображення та символіки Уранії пов’язана з епохою Відродження.

Зображення Уранії присутнє на офіційних печатках Військово-морської обсерваторії США (заснована 1842, м. Вашингтон), Королівського астрономічного товариства Канади (девіз якого: «Куди веде Уранія», лат. Quo ducit Urania) тощо.

Додатково

На честь музи названо астероїд 30 Urania, відкритий 1854, астрономічні обсерваторії у Берліні, Будапешті, Цюриху, Відні, Антверпені тощо
Уранія (Небесна) як епітет Афродіти тлумачать через протиставлення її «земним» аспектам як покровительки людської спільноти (Афродіта Пандемос), чуттєвих насолод і плотського кохання (Афродіта Гетера). Особливу шану Афродіті Уранії надавали в давньогрецьких полісах Сікіоні та Аргосі.
Геродот назвав ім'ям музи восьму книгу своєї 9-томної «Історії».
«Дзеркало Уранії, або вигляд Небес» — набір із 32 астрономічних карт зоряного неба (вперше виданий у Лондоні 1824, відтоді кількаразово перевиданий). Спеціальні невеличкі отвори у кожній зорі давали уявлення про обриси 79 сузір’їв (видимих із Британії), якщо розташувати карту навпроти світла. Історики науки віднесли цей атлас до візуально найпривабливіших посібників для самостійного вивчення астрономії на початку 19 ст.

Література

Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. 312 с.
Гесіод. Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла / Пер. з давньогрец. А. Содомори. Львів : Апріорі, 2018. 112 с.
Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. New York : Oxford University Press, 2018. 792 р.