Туніський квартет національного діалогу

Туні́ський кварте́т націона́льного діало́гу, Патронатний квартет національного діалогу для Тунісу (араб. الرباعي الراعي للحوار الوطني بتونس) — коаліція туніських неурядових організацій, лауреат Нобелівської премії миру (2015).

Історична довідка

Жасминова революція в Тунісі (у туніській традиції «Революція гідності», араб. «الثورة الكرامة»; 2010–2011) спричинила політичну кризу в державі. Секуляристська опозиція не погодилася із владною коаліцією на чолі з ісламістською партією «Харакат ан-нагда» (з араб. «حركة النهضة» — «Рух відродження») щодо бачення майбутньої конституції, яка мала закріпити іслам як державну релігію Тунісу.

25.07.2013, на піку загострення внутрішньополітичної ситуації в країні, вбито одного з лідерів лівої опозиції, голову партії «Народний рух» (араб. «حركة الشعب») М. Брагмі (1955–2013; Туніс). Це стало приводом для об’єднання чотирьох провідних організацій сектору громадського Тунісу з метою спрямувати процес політичний і протестні настрої в конструктивне русло мирного діалогу.

Характеристика

Члени коаліції: Туніська загальна професійна спілка на чолі з Х. Абасі (нар. 1947), Туніська федерація промисловості, торгівлі та ремесел на чолі з В. Бушамаві (нар. 1961), Національна колегія адвокатів Тунісу на чолі з М. Ф. Махфузом (нар. 1965) і Туніська ліга захисту прав людини на чолі з А. бен Муссою (нар. 1953; усі — Туніс).

Квартет узяв на себе відповідальність за комунікацію між провідними силами опозиції та владою, проголосивши необхідність національного діалогу для узгодження тексту нової конституції та завершення перехідного періоду в Тунісі. Утворення коаліції формалізовано 17.09.2013: представлено проєкт документа «Ініціатива Квартету національного діалогу». Його підписання широким колом політичних сил Тунісу передбачало б можливість відновлення переговорів між опозицією та владою, визначало проблемні питання та терміни їхнього розв’язання.

Вимоги Квартету: відставка чинного уряду та формування технократичного; залучення громадянського суспільства, експертного середовища й опозиції до розпрацювання нової конституції та законодавства виборчого. Ключові політичні партії та рухи, як опозиційні, так і з-поміж владної коаліції, підтримали ініціативу. Під час зустрічей узгоджено практичні кроки імплементації положень документа.

26.01.2014 Національна установча рада, перехідний законодавчий орган Тунісу, переважною більшістю голосів ратифікувала компромісну за текстом конституцію. 26.10.2014 та 23.11.2014 у Тунісі відбулися парламентські та президентські вибори відповідно. Досягнення національного діалогу сприяло формуванню збалансованого за партійним складом уряду.

Організації Квартету зберігають взаємодію у чотиристоронньому форматі для участі в політичному житті країни (зокрема як медіатори в подальших кризах) та здійснення представництва її громадського сектору на міжнародному рівні.

Визнання

2015 нагороджений Нобелівською премією миру за вирішальний внесок у розбудову плюралістичної демократії в Тунісі (слідом за Жасминовою революцією 2011).

Діяльність Квартету вважається унікальним прикладом успішного мирного діалогу під час Арабської весни завдяки зусиллям недержавних суб'єктів.

Література

1. الماجري، خالد؛ بن سالم، مريم؛ مراد، حاتم؛ الجمعية التونسية للدراسات السياسية. الحوار الوطني في تونس. تونس: منشورات نيرفانا، 2015. 119 ص. — al-Majri Kh., Ibn Salim M., Murad H. Al-Ḥiwār al-waṭanī fī Tūnis // Al-Jamʿiyya at-Tunisiyya li-d-Dirasat as-Siyasiyya. Tūnis : Manshūrāt Nīrvānā, 2015. 119 p.
2. Швед В. О. «Арабська весна» у контексті сучасного трансформаційного процесу на Близькому і Середньому Сході // Проблеми всесвітньої історії : наук. журн. / Держ. установа «Ін-т всесвітньої історії НАН України». 2016. № 1. С. 109–122.
3. Hostrup Haugbølle R., Ghali A., Yousfi H. et al. Tunisia’s 2013 National Dialogue : Political Crisis Management // National Dialogue Handbook Case Study. Berlin : Berghof Foundation, 2017. 49 p.
4. Швед В. О. Політичні трансформації в Тунісі після «жасминової революції» : успіхи та виклики // Сходознавство. 2018. № 82. С. 135–158.
5. Даниленко С. І., Смирнова О. В. Модель національного діалогу в Тунісі як інструмент подолання політичної кризи // Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. пр. Київ : КНУ ім. Т. Шевченка, ІМВ, 2019. Вип. 141. С. 44–56.
6. Трансформаційні процеси в країнах Близького Сходу та Північної Африки : досвід для України : монографія / За ред. В. О. Шведа ; Ін-т всесвітньої історії НАН України. Київ : Вид-во НАНУ, 2020. 284 с.
7. Руссу О. П. Феномен Квартету національного діалогу Тунісу в системі врегулювання сучасних конфліктів // Міжнародні відносини : теоретико-практичні аспекти. 2021. Вип. 7. С. 112–125.
8. Головко В. В., Швед В. О. та ін. Східний вектор політики України в умовах глобальних трансформацій : монографія. Київ : Ін-т історії України НАНУ, 2022. 310 с.

Автор ВУЕ

• В. В. Петрів

Покликання на цю статтю: Петрів В. В. Туніський квартет національного діалогу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Туніський квартет національного діалогу (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.02.2026