Торит

Тори́т (від Торій) — мінерал класу силікатів, ортосилікат Торію острівної будови.

Торит
Клас мінералу	силікати
Колір	чорний, бурий, червонувато-бурий, помаранчевий
Сингонія	тетрагональна
Твердість	4, 5—6, 0
Блиск	скляний до смолистого
Прозорість	Прозорий
Густина	4, 0–5, 2 г/см³
Радіоактивність	сильно радіоактивний
Особливі характеристики	анізотропний, парамагнітний

Історична довідка

1828 торит відкрив священник і мінералог М. Т. Есмарк (1801–1882; Норвегія) на о. Льовея у фіорді Лангесунн (Норвегія). 1829 мінерал описав і дав назву хімік Є.Я. Берцеліус.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Th[SiO₄]. До третини Торію може ізоморфно (див. Ізоморфізм) замінюватись Ураном; уточнена формула — (Th,U)SiO₄. Крім того, Торій може частково замінюватись Церієм, а Силіцій — Фосфором.

Хімічний склад (%): ThO₂ — 81,5; SiO₂ — 18,5.

Фізичні властивості

Сингонія тетрагональна, дитетрагонально-дипірамідальний вид. Форми виділення: вкрапленики, суцільні маси, дрібні кристали. Окремі зерна трапляються у розсипах. Спайність по (110) ясна. Густина — 4,0–5,2 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 4,5—6,0.

Ізоструктурний із цирконом, кофінітом і ксенотимом. Колір чорний, бурий, червонувато-бурий, помаранчевий. Блиск скляний до смолистого. Прозорий, анізотропний. Метаміктні (див. Метамікція) різновиди непрозорі. Злам раковистий. Крихкий. Сильно радіоактивний, парамагнітний. Іноді проявляє люмінесценцію в зеленувато-жовтих тонах. Розчинний у соляній кислоті з виділенням драглистого осаду кремнезему.

Різновиди

Розрізняють:

торит арсенистий — містить до 3,62 % As;
ауерліт — містить до 9 % Р₂О₅, рідкісні землі, СаО;
торит залізний, або фериторит — містить до 13 % Fe₂O₃;
торит залізо-сульфатистий — містить понад 9 % Fe₂O₃, 4,19 % S, 1,35 % SO₃ (знайдений у Східному Сибіру);
торит залізо-уранистий, або фериураноторит — містить Fe₂O₃ і U;
торит манганистий — містить 13 % MnO (знайдений у Казахстані);
оранжит — напівпрозорий різновид помаранчевого кольору;
торит урановий, або ураноторит — склад варіативний: за виданням «Мінералогічний словник» (Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ, 1975 ) містить 10–16 % UO₃, за виданням «Енциклопедія мінералогії» (англ. Frye K. The Encyclopedia of Mineralogy. Нью-Йорк, 1983) може містити до 50 % U);
гатоніт — поліморфна модифікація ThSiO 4.

Походження. Поширення

Утворюється в гранітах в асоціації з цирконом, монацитом, у пегматитах — з уранінітом і циртолітом. Напоширеніший мінерал торію.

Знахідки: Норвегія, Швеція, Англія (п-ів Корнволл), о. Мадагаскар та ін. Добувають із розсипів у Норвегії, Демократичній Республіці Конго.

Література

Berzelius J. J. Ueber den Thorit, ein neues Mineral, und eine darin enthaltene neue Erde, die Thorerde // Annalen der Physik. 1829. № 91 (4). P. 633–634.
Berzelius M. Thorite, a New Mineral, and Thorina, a New Earth // Philosophical Magazine. Ser. 2. 1829. № 6 (35). P. 392–393.
Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946. URL: https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/thorite.pdf
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Торит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Taylor M., Ewing R. The Crystal Structures of the ThSiO4 Polymorphs: Huttonite and Thorite // Acta Crystallographica. 1978. № B34. P. 1074–1079.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Торит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.