Тарахкало, Олег Леонідович

Тара́хкало, Оле́г Леоні́дович (04.06.1976, с. Красносілка Гайсинського району Вінницької області, тепер Україна — 13.04.2022, поблизу м. Ізюма Харківської області, Україна; похований 06.11.2022 у рідному селі) — військовослужбовець, доброволець, капітан Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).

Тарахкало, Олег Леонідович
Народження	04.06.1976
Місце народження	Красносілка, Гайсинський район, Вінницька область
Смерть	13.04.2022
Місце смерті	Ізюм
Місце поховання	Красносілка
Alma mater	Військова академія
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	військова справа

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка; За мужність (III ст.)

Життєпис

Народився в сім’ї військового. Закінчив школу в с. Красносілка, займався гирьовим спортом.

Навчався в Одеському інституті сухопутних військ (1993–1997; тепер Військова академія, м. Одеса). Після закінчення до 2003 проходив службу у м. Береговому Закарпатської області у механізованому і танковому підрозділах 128-ї механізованої дивізії (тепер 128-а окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада ЗСУ). Кадровий офіцер управління тактичного рівня. 2000 брав участь у створенні українсько-польського миротворчого батальйону (тепер Литовсько-польсько-українська бригада імені Великого гетьмана Костянтина Острозького). Був заступником командира роти з бойової підготовки. Вишколював особовий склад, який виконував миротворчі завдання в Косові у складі контингенту НАTO (див. Миротворчі сили).

Закінчив Університет економіки і права «Крок» у м. Києві, Університет митної справи та фінансів у м. Дніпрі.

2005–2020 (з перервами) служив у Київській митниці Державної митної служби України старшим інспектором, головним державним інспектором відділу запобігання та протидії контрабанді наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення.

Учасник Революції гідності.

Від серпня 2014 — учасник антитерористичної операції на Сході України, доброволець. Служив командиром роти батальйону особливого призначення НГУ (м. Вінниця). У жовтні 2014 рота НГУ під командуванням О. Тарахкала разом із підрозділом 80-ї бригади ЗСУ несла службу на 32-му блокпосту траси Лисичанськ — Луганськ (Луганська область). 21 день перебували в повному оточенні ворога. Отримав важкі осколкові поранення, один осколок залишився у грудній клітці. Був евакуйований. Згодом отримав інвалідність 2-ї групи.

Військовий позивний «ТОЛ».

Від початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну продовжував виконувати бойові завдання, служив у Київській територіальній обороні, згодом став офіцером-спецпризначенцем. Відзначився як командир роти 40-го полку імені полковника Данила Нечая НГУ.

Перестав виходити на зв’язок у квітні 2022.

У жовтні 2022 пошукова група Генерального штабу Збройних Сил України виявила в с. Копанки Ізюмського району Харківської області братську могилу. 03.11.2022 підтверджено загибель захисника.

У О. Тарахкала залишилися дружина та два сини.

Подвиг

Під час виконання бойового завдання біля с. Шийківка Ізюмського району разом із побратимом замінували й підірвали міст, що не дало противнику підійти ближче; коригували вогонь української артилерії, яка знищила військову колону ворога і зупинила її просування.

13.04.2022 поблизу селища Борова Ізюмського району противник обстріляв й оточив підрозділ О. Тарахкала та Б. Шаропова. Попри пошкодження техніки військовослужбовці прийняли бій, під час якого зникли безвісти.

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» III ступеня (25.03.2015).

За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29.09.2023, посмертно).

Цитата

«На вступній співбесіді сивий мудрий генерал, уважно вислухавши тямущого й добре підготовленого юнака, спитав прямо у вічі: «Синку, можливо ти хочеш вчитись на факультеті службовців тилу?» Олег відповів прямо у вічі: «Товаришу генерале, я хочу вчитись лише на бойового офіцера!»
Цит. за: Мельник А. «Під час евакуації пораненого Олега вдалось знайти й врятувати ще одного українського воїна!»: історія героя // Факти. 2022. URL: https://fakty.ua/412825-vo-vremya-evakuacii-ranenogo-olega-udalos-najti-i-spasti-ecshe-odnogo-ukrainskogo-voina

Додатково

За успіхи у навчанні О. Тарахкалу рекомендували присвоїти звання старшого лейтенанта достроково — за рік служби після закінчення навчання в Одеському інституті сухопутних військ.

Джерела

Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015р. // Президент України. 2015.
Про присвоєння О. Тарахкалу звання Герой України: Указ Президента України № 647/2023 від 29 вересня 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/6472023-48429

Література

Щербатюк Т. «Ми ще повернемось. Звільнимо цю землю» — оборонці «пекельного» блокпосту // Vlasno. 2019. URL: https://vlasno.info/ato/item/32439-my-shche-povernemos-zvilnymo-tsiu-ze
Мельник А. «Під час евакуації пораненого Олега вдалось знайти й врятувати ще одного українського воїна!»: історія героя // Факти. 2022. URL: https://fakty.ua/412825-vo-vremya-evakuacii-ranenogo-olega-udalos-najti-i-spasti-ecshe-odnogo-ukrainskogo-voina
Тарахкало Олег Леонідович (04.06.1976–13.04.2022) с. Красносілка // Офіційний сайт Бершадської міської ради. 2022. URL: https://radabershad.gov.ua/about/Alley-of-Glory/4208-tarahkalo-oleg-leonidovich-04061976--13042022-s-krasnosilka.html
Тарахкало Олег Леонідович (04.06.1976–13.04.2022) // Солом’янська районна в місті Києві державна адміністрація. 2024. URL: https://solom.kyivcity.gov.ua/tarakhkalo-oleh-leonidovych

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Тарахкало, Олег Леонідович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тарахкало, Олег Леонідович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.08.2024