Братська могила

Бра́тська моги́ла — місце поховання в загальній могилі зі спільним надгробком двох чи більше людей, смерть яких настала орієнтовно в один час унаслідок порушення нормальних умов життєдіяльності, спричинених катастрофою (природного, техногенного або соціального характеру), війною, збройним конфліктом, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження, масових репресій, геноциду або іншою небезпечною подією.

Безпосередніми причинами появи братських могил можуть бути: вимоги санітарно-епідеміологічних умов (необхідність швидкої утилізації великої кількості людських решток з метою унеможливлення поширення інфекційних захворювань), відсутність ресурсів або часу для організації індивідуальних поховань, намагання якнайшвидше приховати сліди масових убивств та ін. Братські могили можуть влаштовувати також під час перепоховання останків значного числа неідентифікованих осіб.

Юридичного консенсусу в питанні мінімальної кількості захоронених осіб у братській могилі немає: для одних братська могила — шість і більше похованих разом осіб, для інших — більше ніж одна. Характерною ознакою братської могили є повна або часткова відсутність даних про осіб, які в ній поховані.

Братські могили поділяють на цивільні та військові.

Поширеним стало спорудження на місці масових захоронень воїнів пам’ятників та меморіальних комплексів. На братських могилах воїнів Другої світової війни, розташованих на території колишнього СРСР, як засіб вшанування пам’яті загиблих часто використовують вічний вогонь. Традиція вічного вогню на воєнних похованнях виникла у Франції в 1-й чверті 20 ст. (вічний вогонь біля Тріумфальної арки в м. Парижі поряд із могилою невідомого солдата, загиблого під час Першої світової війни; запалено 1923). Упродовж 1930-х звичай запалювати вічний вогонь на братських і окремих індивідуальних воєнних могилах поширився в інших країнах Європи, а з 2-ї пол. 1950-х ― у СРСР.

Загальне число братських могил у всьому світі не встановлено. Кількість відшуканих братських могил лише з 20 ст. перевищує десятки тисяч. Значний відсоток таких поховань на теренах України зумовлений трагічними сторінками історії українського народу. Серед них могили козацької доби; поховання часів Першої світової війни та національно-визвольних змагань 1917–1921; масові захоронення жертв Голодомору 1932–1933, Голокосту, масових політичних репресій радянської влади, а також загиблих у часи Другої світової війни військовослужбовців Червоної армії і воїнів Української повстанської армії.

Меморіали над братськими могилами цивільних жертв зазвичай мають неіндивідуалізований характер і не містять списків загиблих, оскільки більшість похованих у них тіл не ідентифіковано. Військові братські могили часів Другої світової війни, а також братські могили у складі меморіальних комплексів, створених на честь загиблих у Другій світовій війні після завершення бойових дій, часто суттєво відрізняються від братських могил цивільних осіб, які загинули внаслідок актів геноциду чи стихійних лих, а також військових масових захоронень минулих століть. У братських могилах воїнів Другої світової війни часто поховано ідентифіковані рештки загиблих з відповідним позначенням безпосередньо над місцем розташування тіла або в загальному списку. Не є рідкісним поєднання ідентифікованих і неідентифікованих решток загиблих із позначенням «невідомий» у списку захоронених.

Унаслідок російсько-української війни на карті України зʼявилися братські могили, у яких захоронені численні невинні жертви. У зоні бойових дій є санітарні поховання військовослужбовців російських окупаційних військ і представників незаконних збройних формувань, які можна кваліфікувати як братські могили. На деокупованих територіях при можливості ідентифікації тіл за аналізом ДНК та подальшим індивідуальним перепохованням значна частина цих могил ліквідується.

• 

  Братська могила у м. Буча

• 

  Братська могила у м. Ізюм

• 

  Братська могила у м. Маріуполь

Джерела

• Bruttmann T. Mass Graves and Killing Sites in the Eastern Part of Europe (report). Grenoble : [w. p.], 2010. 31 p. URL: https://www.holocaustremembrance.com/sites/default/files/MMWG_Killing_Sites.pdf
• Кодекс цивільного захисту України: станом на 7 листоп. 2013 р. Харків : Право, 2013. 128 с.
• Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років: Закон України. № 315-VIII від 09 квітня 2015 р. // Відомості Верховної Ради. 2015. № 25. Ст. 191. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/315-19#Text
• Про затвердження Тимчасового порядку здійснення на території України пошуку, ексгумації та перепоховання останків осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, і впорядкування місць їх поховання: Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 193 від 09 червня 2006 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0969-06#Text

Література

1. Shelton D. Encyclopedia of Genocide and Crimes Against Humanity : in 3 vol. Detroit : Macmillan Reference, 2005.
2. Братська могила // Енциклопедичний словник символів культури України. 5-те вид. Корсунь-Шевченківський : ФОП Гавришенко В. М., 2015. 912 с.
3. Human Remains and Identification. Manchester : Manchester University Press, 2015. 244p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Братська могила // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Братська могила (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюлнено
Оприлюднено: 17.11.2025