Миротворчі сили
Миротво́рчі си́ли — загальна назва субʼєктів світової та регіональної політики, діяльність яких спрямована на зміцнення миру й безпеки, ліквідацію або обмеження міждержавних, міжетнічних, міжконфесійних та інших конфліктів і суперечностей, демілітаризацію суспільної свідомості.
Зміст
Характеристика
Мандат та керівництво
Діють під керівництвом Ради Безпеки ООН, але знаходяться під командуванням Генерального секретаря, який діє від імені ООН і має політичні вказівки від Ради Безпеки. Постійні члени Ради Безпеки ООН беруть участь у здійсненні загального контролю над операцією. Генеральний секретар, за згодою Ради Безпеки, призначає Спеціального представника, який керує операцією на місці, та Командувача сил, відповідального за військове керівництво. Генеральний секретар регулярно інформує Раду Безпеки про хід операції та ефективність міжнародних сил. Стратегічне керівництво миротворчими силами здійснює Військово-штабний комітет.
Поліцейські функції
Для ефективного забезпечення міжнародної безпеки були створені підрозділи Цивільної поліції ООН (UNPOL). Це специфічна багатофункціональна правоохоронна структура, що формується з представників поліції країн-членів ООН для служби у складі миротворчих місій. Функції Цивільної поліції ООН спрямовані на реалізацію завдань міжнародної правоохоронної сфери, зокрема на підтримання громадського порядку та захист прав людини в зоні операції.
Участь України в миротворчих операціях
Законодавче підґрунтя
Україна бере участь в операціях для підтримки миру (із залученням миротворчих сил) з урахуванням положень Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки». Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади щодо участі України в міжнародних миротворчих операціях, а також порядок направлення Україною військового та цивільного персоналу, організації його підготовки та забезпечення для участі в діяльності з підтримання чи відновлення міжнародного миру й безпеки.
Форми участі
Безпосередня участь України у міжнародних операціях для підтримання миру й безпеки досягається через залучення національного контингенту та національного персоналу.
Національний контингент — військові підрозділи Збройних Сил України та інших військових формувань, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і звʼязку, які Україна направляє для участі в міжнародних операціях для підтримання миру й безпеки, зокрема у складі багатонаціональних військових формувань високої готовності, або обʼєднаних військових підрозділів, створених спільно з іншими державами (спільні батальйони тощо).
Національний персонал — окремі військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань, поліцейські, особи командного і рядового складу державних органів, які можуть бути оснащені вогнепальною (стрілецькою) зброєю та боєприпасами до неї відповідно до пропозицій міжнародних організацій у сфері безпеки, а також працівники Збройних Сил України, інших військових формувань, державних органів і установ України, яких Україна направляє для участі в міжнародних операціях для підтримання миру й безпеки і які не входять до складу національного контингенту.
Національний контингент і національний персонал комплектують із громадян України: військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, поліцейських, осіб командного і рядового складу інших військових формувань та інших державних органів і цивільних установ України, які мають необхідну професійну і психологічну підготовку.
Порядок направлення та відкликання
Національний контингент і національний персонал, направлені до іншої країни для участі в міжнародній операції для підтримання миру й безпеки, повертають до України після завершення операції. Вони можуть бути відкликані до завершення операції, якщо подальша участь стає недоцільною через суттєву зміну міжнародної військово-політичної ситуації чи обставин у регіоні перебування, припинення фінансування тощо. Рішення про відкликання національного контингенту та національного персоналу з урахуванням міжнародних зобовʼязань України приймає Президент України за поданням Міністерства закордонних справ України, яке узгоджене з Міністерством оборони України, або за пропозицією Верховної Ради України.
Література
- Теличкін О. О. Управління діяльністю Цивільної поліції ООН по боротьбі з міжнародною злочинністю // Вісник Університету внутрішніх справ. 2000. Вип. 12. Ч. 2. С. 98–101.
- Гогоша О. Формування поняття і принципів миротворчої діяльності ООН // Вісник Львівського університету. Серія: Міжнародні відносини. 2012. Вип. 30. C. 121–127.
- Скрипник О. Роль Ради Безпеки ООН у врегулюванні військових конфліктів // Уманська старовина. 2021. Вип. 8. С. 61–70.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Безпалова О. І. Миротворчі сили // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Миротворчі сили (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.12.2025
