Станіславський, Анатолій Іванович

Станіславський Анатолій Іванович. Фото 1964

Станісла́вський, Анато́лій Іва́нович (09.09.1905, м. Лубни Полтавської області, тепер Україна — 12.07.1995, м. Київ, Україна) — архітектор і містобудівник, основоположник історії та теорії містобудування в Україні, автор генеральних планів низки українських міст.

Станіславський, Анатолій Іванович
Народження	09.09.1905
Місце народження	Лубни
Смерть	12.07.1995
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Київ, Байкове кладовище
Alma mater	Харківський національний університет будівництва та архітектури, Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	будівництво, архітектура

Відзнаки
Ордени	За оборону Сталінграда; Червоної Зірки; Вітчизняної війни (ІІ ст.)
Медалі	За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр;

Розпланування центральної частини м. Донецька: 1 – парк культури і відпочинку; 2 – водосховища на р. Кальміус; 3 – бульвар і запроєктований залізничний вокзал; 4 – квартали, призначені для розміщення культурно-побутових установ

Виставка досягнень народного господарства УРСР у м. Києві (тепер Національний комплекс «Експоцентр України»)

Життєпис

1925–1930 навчався в Харківському геодезичному інституті (тепер Харківський національний університет будівництва та архітектури), отримав спеціальність інженера. З 1930 займався розробленням містобудівної документації (генеральних планів, проєктів реконструкції, забудови тощо) для міст Донецької області. 1936–1941 навчався на архітектора у Харківському інституті інженерів комунального господарства (тепер Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова). 1941 працював керівником проєктної майстерні в Науково-дослідному інституті проєктування міст «Діпромісто» у м. Харкові. Учасник Другої світової війни, інженер-майор, автор мостів через р. Дністер у м. Заліщиках Тернопільської області 1944 та через р. Прут у м. Чернівцях 1945. Був демобілізований 13.05.1946 і став працювати головним інженером інституту «Діпромісто» у м. Києві, 1955–1959 — директор цього інституту. Від 1959 — у Науково-дослідному і проєктному інституті містобудування у м. Києві (тепер НДПІ містобудування). 1956–1960 викладав містобудування у Київському інженерно-будівельному інституті (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури). З 1961 — кандидат архітектури.

Діяльність

У харківський період опрацював проєкти (у співавторстві):

генеральних планів міст Донецька 1930–1931, Лисичанська 1933–1934, Слов’янська 1934, Ясинуватої 1938–1939 та інших;
розпланування і забудови житлових масивів у містах Лисичанську, Слов’янську, Полтаві;
шкіл у містах Луганську та Сєвєродонецьку.

Автор наукових праць, якими:

започатковано історію містобудування в Україні;
узагальнено практику містобудування радянської доби;
розвинуто теоретичні основи містобудування;
опрацьовано методики вирішення різноманітних проблем розвитку міст і розроблено відповідні методичні рекомендації.

Наукові праці публікував у фахових періодичних виданнях: «Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР», «Архитектура и строительство», «Строительство и архитектура» тощо. Відповідно до тогочасних вимог більшість публікацій — російською мовою. Дотепер не втратила наукового значення його фундаментальна праця 1971 «Розпланування і забудова міст України» («Планировка и застройка городов Украины»), в якій узагальнено практику містобудування на теренах України від найдавніших часів до 1970-х, проаналізовано проблеми розвитку систем розселення, удосконалення структури міст, організації рекреації та збереження природного середовища.

Твори (у співавторстві)

Генеральний план м. Полтави 1932–1934;
генеральний план м. Бахмута 1934–1936;
генеральний план м. Краматорська 1936–1938;
парк у м. Ясинуватій 1939–1940;
розпланування і забудова ансамблю споруд Виставки досягнень народного господарства УРСР у м. Києві (тепер Національний комплекс «Експоцентр України») 1952–1958.

Визнання

Як учасник Другої світової війни мав нагороди:

медаль «За оборону Сталінграда»;
орден Червоної Зірки (1944);
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»;
орден Вітчизняної війни II ст. (1985).

Праці

Планировка и застройка малых городов. Киев : Госстройиздат УССР, 1960. 200 с.
Планировка и застройка городов Украины. Киев : Будивельник, 1971. 268 с.
Планировка и застройка населенных мест : в 2 т. Киев : Гипроград, 1990. (у співавт.)

Література

Станіславський Анатолій // Енциклопедія українознавства: Словникова частина : в 11 т. / Гол. ред. В. Кубійович. Париж; Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. Т. 8. С. 3025.
Станіславський Анатолій Іванович // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 557.
Станіславський Анатолій Іванович // Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В. Г. Заболотного. URL: http://dnabb.org/modules.php?name=Pages&go=page&pid=1861

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Станіславський, Анатолій Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Станіславський, Анатолій Іванович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.05.2024