Севастійські мученики

Ікона 40 святих з храму Гробу Господнього у Єрусалимі
Сорок мучеників Севастійських. Фреска монастиря Діонісіат, 1547, Афон
Мозаїчне зображення севастійських мучеників у Св. Софії, 11 ст., м. Київ
Севастійські мученики3.jpg

Севастійські мученики (40 Севастійських мучеників, Великомученики севастійські, Сорок святих; від м. Севастія — грец. Σεβάστεια) — у християнстві — вшановані як святі 40 воїнів римського легіону, котрі в 320 мученицькі загинули поблизу м. Севастія (тепер м. Сівас, Туреччина) за відмову зректися християнської віри.

В агіографії

Подвиг детально описаний в гоміліях, працях християнських богословів, Отців ЦерквиВасиля Великого, Григорія Ніського, Іоанна Золотоустого, Єфрема Сиріна, пізніше Тедора Студита та ін.

Агіографія відносить події мучеництва до часів правління імператора Ліцинія (правив у 308–324). На відміну від соправителя Костянтина Великого, Ліциній не підтримав у Східній частині Римської імперії політики толерування християнства (Міланський едикт 313), лишався ревним язичником.

Переказ оповідає про сорок воїнів-християн, вихідців із Каппадокії, які входили до складу уславленого в імперії ХІІ Легіону (лат. Legio XII Fulminata, заснований ще Юлієм Цезарем у 58 до н. е.). Взимку 320, через відмову взяти участь у язичницькому ритуалі жертвопринесення, були мученицькі покарані. За наказом воєначальника Агріколи, після кількаденних марних залякувань і переконань, роздягнених воїнів примусили зайти в крижані води озера. Для спокуси на березі облаштували лазню для тих, хто погодився б урятувати своє життя зреченням від християнства. На ранок один із воїнів, не витримавши страждань, кинувся до лазні, але впав мертвим на порозі. Відступника замінив тюремний охоронець Аглай: після навіяного видіння (світла, що засяяло з неба та ангелів із 39-ма вінками для мучеників) він зі словами «І я — християнин!» приєднався до гурту воїнів. Кількість мучеників знову сягла 40 осіб. Дивним чином ратоборці лишалися живими й неушкодженими, крига в озері розтанула, а вода потепліла. Ранком були люто страчені охоронцями, а тіла кинуті у вогонь. Неспалені рештки висипані у воду.

Згідно з житієм Петра Севастійського — тогочасного єпископа міста — за кілька днів він разом із кліриками таємно поховав останки, місцезнаходження яких побачив уві сні.

Невдовзі частини мощів поширилися по християнській ойкумені, культ сорока святих набув популярності по всіх східних провінціях.

Вшанування

Вшановуються у більшості християнських Церков — серед православних, римо-католиків, греко-католиків, англікан, вірян Давньосхідних церков тощо. Пам’ять севастійських мучеників відзначають 9 березня (за юліанським календарем — припадає на 22 березня).

У цей день полегшується строгість Великого посту. Поряд із тим, стійкість 40-ка мучеників вважають символічним взірцем для християн неухильно дотриматися 40-ка днів постування.

Популярність культу святих пов’язують найперше з проповідницькою діяльністю Василя Великого, який особливо вшановував сорок «мужів, у яких в різних тілах начебто була одна душа». На честь сорока мучеників зводили храми у великих християнських центрах (тільки в м. Константинополі їх було не менше 8), освячували вівтарі чи каплиці.

Житія загиблих за віру воїнів втілили ідеологему Церкви, як посталої на жертовності й відданості християнських мучеників.

Іконографія

Іконографічна традиція склалася рано. Одна з найдавніших фресок 7–8 ст. збереглася у церкві Санта Марія Антиква (Santa Maria Antiqua) у м. Римі. Зображення мучеників зустрічаються у мініатюрах до псалтирів, зокрема й до Київської Псалтирі 1397.

Вже до 10 ст. усталюються 2 основні типи іконографії:

1) зображення мук святих у крижаному озері, де оголені воїни різного віку — від юних до сивочолих — стоять гуртом, підтримуючи один одного (часто — збоку символічно зображена куполоподібна лазня, куди поспішає відступник);

2) одноосібні зображення святих ратоборців у медальйонах із хрестом у руках, рідше — озброєних, у військових латах.

Відомі в різній техніці — від різьблення на дереві, кістці до іконопису й мозаїки.

У Софійському соборі в м. Києві (див. Софія Київська) мозаїчні медальйони з образами севастійських мучеників розташовані на підпружних арках головного купола. Станом на 2020 збереглися 15 таких медальйонів (10 на південній арці і 5 — на північній). Кожен зі святих тримає в одній руці хрест (як символ перенесених страждань), в іншій — вінець (як символ небесної нагороди).

Народні традиції

У цей день за народними традиціями йшли до церкви і ставили 40 свічок, молилися, били 40 поклонів.

Народна назва свята — «Сороки» або «Сорочини». Назву пов’язують із подібністю звучань слів «сорока», «сороки» і числа «сорок». За народними повір’ями, сорока в цей день кладе на гніздо 40 гілочок. Вірили, що у цей день повертаються з вирію птахи (40 жайворонків), обрядовими піснями закликали початок весни (за юліанським календарем свято припадає на весняне рівнодення).

Господині пекли обрядові коржики по 40 штук у формі пташок (в різних регіонах мали різні назви — сороки, буслики, голуби, жайворонки, кулики тощо), часто нанизували їх на різочки, лозинки і так запікали. Розвішували на деревах, роздавали дітям, дарували сусідам (як обереги для свійської птиці в домогосподарствах).

Додатково:

  • За переказом, перебуваючи у в’язниці, воїни продиктували заповіт, з якого стали відомі їхні імена, подані у мартирологу (східній і західній традиціях транскрипції імен різняться): Аглай, Аетій (Етій), Акакій, Александр, Афанасій, Валент, Валерій, Вібіан (Вівіан), Гай, Горгоній, Доміціан, Домній (Домн), Евноїк, Екдит (Екдикій), Євтихій, Іоанн (Іван, Юліан), Іліан, Ілія (Ілій), Іраклій, Ісихій (Єсихій), Кандид, Кирило, Киріон (Квіріон, Кіріус), Клавдій, Ксантій (Ксанфій), Кудіон (Худіон), Леонтій, Лісімах, Мелітон, Миколай (Мікаллій, Нікалос), Огій, Пріск (Діаніус), Сакердон, Северіан, Сисиній (Сізиній), Смарагд, Теодул (Феодул), Теофіл (Феофіл), Філиктимон (Філоктимон), Флавій.
  • Молитва, в якій згадуються святі мученики Севастії входить до православної весільної служби (вінчання), аби нагадати нареченим, що «духовні вінці» чекатимуть їх на небесах, якщо вони залишаться вірними Христу.
  • Пісні, що ними у народі на сорочини закликали весну відомі як веснянки. В них відслідковуються витоки архаїчних вірувань, іноді згадані імена давньослов’янських язичницьких богів.

Література

  1. Василій Великий. Гомілії. Львів: Свічадо 2006. 312 с.
  2. Остапик О. Сорок Святих // Мала енциклопедія українського народознавства / За ред. С. Павлюка. Львів : Ін-т народознавства НАНУ, 2007. С. 558.
  3. Балашихинский Н. Иконография сорока мучеников севастийских. URL: http://www.pravklin.ru/publ/ikonografija_soroka_muchenikov_sevastijskikh/9-1-0-2852
  4. Житіє святих 40 мучеників Севастійських. URL: http://www.cerkva.kiev.ua/biblioteka/svyati-40-muchenykiv/196.html


Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Севастійські мученики // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Севастійські мученики (дата звернення: 25.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
28.02.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ