Сафлорит

Сафлорит
Синоніми	кобальтльолінгіт, залізо-кобальтова руда, залізо-кобальтовий колчедан
Клас мінералу	арсеніди
Колір	олов’яно-білий до свинцево-сірого
Форма кристалів	призматичні, голчасті
Сингонія	ромбічна
Твердість	5, 0‒5, 5
Блиск	металічний
Прозорість	непрозорий
Густина	7, 0‒7, 3 г/см³
Особливі характеристики	крихкий, анізотропний, рідкісний

Сафлори́т [ нім. Safflorit, від Safflor — сафлор (рослина-барвник), з араб. أُصْفُر — барвник], кобальтльолінгіт, залізо-кобальтова руда, залізо-кобальтовий колчедан — мінерал; продукт випалення кобальтових руд.

Історична довідка

Мінерал уперше згадано 1817 двічі: в мінеральній системі А. Г. Вернера як спейзокобальт (без опису) та новому виданні «Довідник із мінералогії» (нім. «Handbuch der Mineralogie»; 1817, т. 4), де мінералог А. Брайтгаупт (1791–1873; Німеччина) надав детальний опис зразка мінералу з шахти «Даніель» у Саксонських Рудних горах (колір, кристалічна форма, поведінка під час розтріскування). Він визначив, що білий спейзокобальт є сполукою кобальту та арсену. Точний хімічний склад встановив 1832 хімік Ф. Штромеєр.

1835 Брайтгаупт замінив попередню назву (спейзокобальт) на сафлорит, яка є актуальною дотепер.

Типовий матеріал мінералу зберігається у геологічній колекції Технічного університету «Фрайберзька гірнича академія».

Характеристика

Хімічний склад. Фізичні властивості

Хімічна формула: CoAs₂.

Хімічний склад, %: Co — 28,23; As — 71,77.

У природному сафлориті невелика частина кобальту завжди заміщується залізом (до 15 %) або нікелем через утворення твердого розчину з лолінгітом (FeAs₂) та/або рамельсбергітом (NiAs₂). Належить до арсенідів природних. Залізистий різновид сафлориту містить до 18 % FeO.

Сингонія ромбічна. Кристали сафлориту за морфологією аналогічні кристалам арсенопіриту: мають призматичний або голчастий габітус. Часто утворює зернисті, масивні та променисті агрегати.

Густина — 7,0‒7,3 г/см³.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 5,0‒5,5.

Колір олов’яно-білий до свинцево-сірого. Риса сірувато-чорна. Блиск металічний. Крихкий. Непрозорий. Провідник електрики. Сильно анізотропний. Рідкісний.

Походження

Утворюється гідротермально на жилах, де зазвичай трапляється в парагенезисі (див. Парагенезис мінералів) з іншими мінералами нікелю та кобальту (льолінгіт, нікелін, рамельсбергіт, скутерудит). Може бути пов’язаний із самородним бісмутом та сріблом. Через повільне вивітрювання поступово покривається рожевою кіркою еритриту (кобальтовий наліт).

Поширення. Розташування родовищ

Трапляється у гідротермальних родовищах нікеле-кобальтової і срібло-нікеле-кобальтової формації.

У світі станом на 2025 задокументовано близько 370 знахідок сафлориту. Окрім типового місця знаходження (шахти «Даніель»), сафлорит виявлено в інших шахтах гірничодобувного району Шнеєберг та загалом у Саксонських Рудних горах.

Основні знахідки: у Німеччині (землі Гессен, Саксонія), Чехії (Яхимів), Канаді (родовище Кобальт у провінції Онтаріо), Марокко (провінція Уарзазат), Австрії (землі Каринтія, Штирія, Тіроль), Швейцарії (кантон Вале). Сафлорит також знайдено у зразках гірських порід зі Східно-Тихоокеанського підняття.

На 2026 в Україні підтверджених описів знахідок немає. Теоретично може бути очікуваним у кобальто-нікелевих або арсенідних рудах Українського кристалічного щита.

Значення

Самостійного промислового значення не має, але може бути індикатором кобальто-нікелевих рудних систем. Колекціонери цінують як рідкісний мінерал.

Література

Hoffmann C. A. S. Handbuch der Mineralogie / Fortgesetzt von A. Breithaupt. Freiberg : Craz und Gerlach, 1817. Bd. 4. Abt. 1. 302 s.
Breithaupt J. F. A. Ueber das Verhältniss der Formen zu den Mischungen krystallisirter Körper // Journal für Praktische Chemie. 1835. Bd. 4. S. 249–271. URL : rruff.info
Palache C., Berman H., Frondel C. Dana’s system of mineralogy. 7th ed. New York : Wiley, 1944. Vol. 1. P. 307–309.
Сафлорит // Мінералогічний словник / Уклад. Є. К. Лазаренко, О. М. Винар. Київ : Наукова думка, 1975. С. 317.
Safflorite // Handbook of Mineralogy / Anthony J. W., Bideaux R. A., Bladh K. W., Nichols M. C. Chantilly : Mineralogical Society of America, 2001–2005. URL : https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/safflorite.pdf
Сафлорит // Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3 : С–Я. С. 58.
Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine. Cambridge : Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. № 3. P. 291–320.
Кульчицька Г., Черниш Д., Сєтая Л. Українська номенклатура мінералів / Відп. ред. О. Пономаренко ; НАН України, Ін-т геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка. Київ : Академперіодика, 2022. 416 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Сафлорит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сафлорит (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.03.2026