Саул
Сау́л (Сауль, Шаул, Шауль; івр. שָׁאוּל, букв. — позичений, випроханий [у Бога]; грец. грец. Σαούλ) — згаданий у Біблії (ТаНаХу, Старому Завіті) перший цар єврейського народу, засновник Ізраїльського царства. Можливо, є реальним історичним діячем. За припущенням істориків, імовірні роки його правління — близько 1029‒1005 до н. е.; є й інші датування.
У Біблії
Єдиним письмовим джерелом про життя і діяльність персоналії є Біблія. Про обрання та помазання Саула на царство пророком Самуїлом, переможні війни, складні стосунки з майбутнім царем Давидом і трагічну загибель оповідають Перша (переважно) і Друга книга Царств (Перша й Друга книги Самуїла).
У старозавітному переказі він — правитель, що став царювати з волі Бога, але втратив Його милість. Походив з коліна Веніаміна (див. Дванадцять колін Ізраїля), з м. Гіви, яке зробив столицею. Мав високий зріст і гарну зовнішність; був добрим воїном, захищав Ізраїль (разом із сином Йонатаном) від численних ворогів. Проте за невиконання Божих велінь «від Саула Господній Дух відійшов, його почав непокоїти злий дух від Господа» (1 Цар. 16:14), «Бог відкинув його від владарювання над Ізраїлем» і наказав Самуїлу шукати іншого царя (1 Цар. 16:14). Давид із Вифлеєма, таємно помазаний Самуїлом, став наближеним до Саула через військову доблесть або вміння грати на арфі, втішав царя музикою і водночас став об’єктом його заздрощів. Саул кількаразово вчиняв спроби вбити Давида (намовляв слуг, особисто), лише втеча врятувала того від смерті.
Цар був тяжко поранений у битві з філістимлянами й учинив самогубство («поставив меч і впав на нього»), на полі бою полягли всі його сини (1 Цар. 31:2‒4). Наступником Саула на царському престолі став Давид.
У мистецтві, науці
У художній літературі фігурує як трагічний герой, людина з бентежною душею, що не знала спокою, з раптовими нападами меланхолії, ревнощів, підозри або люті, які вгамовує прекрасна музика; непередбачуваний, харизматичний і одержимий східний правитель.
До образу Саула зверталися:
- поети — Дж. Г. Байрон, Т. Шевченко («Саул»; 1860), Леся Українка [«Саул (Монолог); 1900] та ін.;
- художники — Пітер Брейгель (старший), Рембрандт, В. Блейк, М. Ге, Ю. Кронберг (1850‒1921), Е. Юсефсон (1851–1906; обидва — Швеція) та ін.;
- музиканти — Г. Гендель, Г. Перрі (1848‒1918; Велика Британія) та ін.
Діагностиці ймовірних психічних хвороб Саула присвячені праці з психології та психіатрії.
Археологічні знахідки на 2024 не надали матеріальних свідчень існування міст, централізованої державної організації та управління у ймовірні часи правління Саула.
Джерела
- Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнко. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019. 1409 с.
- Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Література
- Геллей Г. Біблійний довідник Геллея / Пер. з англ. Торонто : Всесвітня християнська місія, 1991. 858 с.
- Cazeaux J. Saül, David, Salomon: la Royauté et le Destin d'Israël. Paris : Cerf, 2003. 418 р.
- King Saul in the Historiograpghy of Judah / Ed. by D. V. Edelman. Sheffield : Sheffield Academic Press, 2009. 352 р.
- Жванія Л. Біблійний Саул в інтерпретації лесі Українки // Roczniki humanistyczne. 2022. T. 70. Z. 7. P. 59‒72. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/20748/2/04-ZHVANIA.pdf
Автор ВУЕ
В. Я. Ткаченко
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.05.2025
