Блейк, Вільям

Портрет В. Блейка, художник Т.Філліпс (1807)

Блейк, Ві́льям (англ. Blake, William; 28.11.1757, м. Лондон, Велика Британія — 12.08.1827, там само) — поет, художник і гравер, один із ключових представників англійського романтизму. Писав англійською мовою.

Блейк, Вільям (Blake, William)
Народження	28.11.1757
Місце народження	Лондон
Смерть	12.08.1827
Місце смерті	Лондон
Місце поховання	Лондон
Місце діяльності	Велика Британія
Напрями діяльності	літературна творчість, видавнича справа, художня творчість

Зміст

1 Життєпис
2 Творчість
- 2.1 Літературна творчість
- 2.2 Художня творчість
3 Нагороди та визнання
4 Додатково
5 Твори
6 Література
7 Автор ВУЕ

Життєпис

Народився у багатодітній сім’ї торговця галантерейними товарами. Відвідував школу лише до віку 10 років, згодом здобував домашню освіту. На світогляд вплинуло релігійне виховання в дусі протестантизму.

Навчався у школі малювання кресляра і карбувальника Г. Парса (1734–1806; Велика Британія) у м. Лондоні (1767–1772), після її закінчення опановував мистецтво гравюри у Дж. Безайра (1730–1802; Велика Британія), який спеціалізувався на гравюрах із зображенням архітектурних об’єктів.

Вступив до Королівської академії мистецтв у м. Лондоні (1779), але невдовзі залишив її через неприйняття ідей класицизму. Працював як незалежний гравер, виставляв свої картини в академії у 1780, 1784, 1785, 1799 та 1808. Захопився творами художників Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті, М. ван Гемскерка (1498–1574; Нідерланди), А. Дюрера та ін. Робив для видавців гравюри з картин інших художників, власні картини Блейка не мали успіху.

З дитинства писав вірші. На початку 1780-х відвідував літературні та художні салони, зокрема бував у домі священнослужителя Церкви Англії Е. С. Метью (1734–1824; Велика Британія) та його дружини, де збиралися інтелектуали та художники.

Новаторська поезія Блейка не була належно оцінена за його життя сучасниками, тому він був змушений видавати свої твори власними силами. 1784 разом із гравером Дж. Паркером (1750–1805; Велика Британія) відкрив власну друкарню. Вони співпрацювали з видавцем і книготорговцем Дж. Джонсоном (1738–1809; Велика Британія), будинок якого був місцем зустрічей інтелектуалів.

1800–1803 Блейк жив у с. Фелфамі (тепер Західний Сассекс), де займався ілюструванням творів поета В. Гейлі (1745–1820; Велика Британія). Зазнав судового переслідування (1803–1804) за те, що нібито ганьбив короля та англійську армію, проте був виправданий присяжними за відсутністю доказів. Згодом (1804) повернувся до м. Лондона. Влаштував персональну ретроспективну виставку (16 акварелей і темпер) у приміщенні над батьківською крамницею та будинком (1809–1810), але вона не мала успіху, єдина рецензія була негативною. Демонстрував свої роботи на виставці Асоціації акварелістів (1812). В останні роки життя завдяки художнику Дж. Ліннелу (1792–1882; Велика Британія) зміг отримати кілька замовлень і невелику допомогу від Академії.

Похований на цвинтарі Бангілл-Філдс у м. Лондоні. Точне місце поховання було встановлено та 12.08.2018 урочисто відкрито меморіальну плиту.

Творчість

Літературна творчість

В. Блейк. Бог судить Адама (бл. 1795)

Блейка вважають першим поетом-романтиком Англії. Для його поезії характерні відмова від раціоналістичного аналізу класицистів і заміна його уявою, фантазією, інтенсивність почуттів, синтез різних жанрів тощо.

Перша збірка віршів «Поетичні начерки» («Poetical Sketches»; 1783), написана за мотивами народної пісенної творчості, не мала успіху.

Експериментував з пластинами для друку, прагнув поєднати зображення та текст за допомогою рельєфної гравюри. З використанням цього методу надрукував власні трактати: «Немає природної релігії» («There is No Natural Religion»; 1783) та «Усі релігії єдині» («All Religions are One»; 1788), які були спрямовані проти раціоналістичної та матеріалістичної філософії Дж. Лока, обстоювали перевагу уяви.

У збірці «Пісні невинності» («Songs of Innocence»; 1789; 19 віршів на 26 відбитках) переважно демонстрував щасливе, невинне сприйняття світу, пасторальну гармонію. Згодом опублікував «Пісні досвіду» («Songs of Experience»; 1794; 26 віршів), які зображують картину морального та соціального зла, що руйнує цю наївну ідилію. Поет об’єднав дві збірки в один том під заголовком «Пісні невинності та досвіду, що показують два протилежні стани людської душі» («Songs of Innocence and of Experience Shewing the Two Contrary States of the Human Soul»). Деякі вірші він переміщував з одної частини книги до іншої.

Більшість поезій Блейка втілює вигадані ним міфи. Розвинув дослідження природи життя в поемі «Книга Тель» («The Book of Thel»; 1789), першому з його опублікованих міфів. У поемі використав довгий неримований 14-складовий рядок.

Книга «Шлюб Раю та Пекла» («The Marriage of Heaven and Hell»; 1790) стала одним із найвідоміших творів Блейка. На титульній сторінці не вказано автора, друкаря чи видавця. Це прозовий твір, частково пародія на теологічну працю Е. Сведенборга «Рай і його чудеса та пекло, з почутого та побаченого» (лат. «De Caelo et Eius Mirabilibus et de inferno, ex Auditis et Visis»; 1758), в якій теолог розповідає про потойбіччя та речі, побачені й почуті на небесах.

Блейк є автором серії книг «Континентальні пророцтва» («Сontinental prophecies»): «Америка, пророцтво» («America a Prophecy»; 1793), «Європа, пророцтво» («Europe a Prophecy»; 1794) і «Пісня Лоса» («The Song of Los»; 1795; має розділи «Африка» та «Азія»). Ці твори політичні, вони зображують боротьбу за свободу.

Найвідоміші твори Блейка — його грандіозні пророцтва: поема «Вала, або Чотири Зоа» («Vala, or The Four Zoas»), яку Блейк складав і переробляв приблизно 1796–1807, але не опублікував, епічна поема «Мілтон» («Milton»; 1804–1810) та «Єрусалим: Еманація Велетня Альбіону» («Jerusalem: The Emanation of the Giant Albion»; 1804–1820).

Українською мовою окремі твори Блейка переклали В. Коптілов, В. Марач, Т. Кисільова, О. Матвієнко, Д. Дроздовський, В. Кейс, В. Богуславська, Л. Белей.

Як митець, який покладав власні вірші на музику (виконував їх у колі друзів, ноти не зберіглися), Блейк також мав значний вплив на музичну сферу, надихнувши композиторів, від представника класичної музики Г. Перрі (1848-1918) до сучасних поп-музикантів.

Художня творчість

В. Блейк. Ангел Одкровення (1803–1805)

В. Блейк. Пісні досвіду: Пісня медсестер (1794)

З дитинства виявляв схильність до малювання, копіював гравюри різних майстрів. Під час навчання у Дж. Безайра удосконалив свої вміння, тому майстер дозволив йому самостійно робити замальовки середньовічних пам’ятників у Вестмінстерському абатстві для ілюстрування книги Р. Гофа «Надгробні пам’ятники в Великій Британії» («Sepulchral Monuments in Great Britain», том 1, 1786). Зокрема, 1774 спостерігав за відкриттям гробниці Едуарда I та намалював зображення тіла в труні.

Використовував у своїй роботі папір та акварель. На ранньому етапі більшість його робіт були копіями гравюр за ескізами інших художників. Зображував сюжети з Біблії, з британської історії, містичні сюжети, джерелом яких були видіння (за словами Блейка). Згодом почав отримувати замовлення на гравюри за власними ескізами. Його ілюстрації часто наражались на критику.

Наприкінці 1780-х експериментував у техніці офорту.

Перше велике замовлення Блейка (бл. 1794) — ілюстрація поеми «Нічні думки» («Night-Thoughts») Е. Юнга (1683–1765; Велика Британія). Виконав 537 акварелей, але проєкт не був реалізований. Після цього отримував замовлення на створення акварелей для ілюстрування текстів Біблії, В. Шекспіра, поетичних творів тощо. З великої кількості замовлень було вигравірувано та опубліковано лише ілюстрації до біблійної «Книги Йова» (1826) та «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі (1838).

Виконував приватні замовлення поета В. Гейлі, а також гравюри за власними ескізами до поеми Р. Блера (1699–1746; Велика Британія) «Могила» («The Grave», 1808).

Публікував гравюри за власними ескізами невеликими тиражами. Серед відомих — «Радісний день, або Танець Альбіону» (інша назва — «Троянда Альбіону»; ескіз 1780; офорт бл. 1794–1796), що символізує політичне пробудження та свободу Англії.

1788 винайшов метод одночасного друку тексту та зображення, який назвав «ілюмінованим друком». Винахід дозволив друкувати як текст віршів, так і зображення, які він створював для ілюстрації, з однієї мідної пластини, шляхом рельєфного травлення (на відміну від звичайного травлення чи гравіювання друком глибоким). Завдяки винаходу Блейк друкував книги на власному міднодрукарському верстаті. Він став повністю відповідальним не лише за створення, а й за відтворення своїх творів, був значною мірою вільним від комерційних обмежень та повністю вільним від цензури.

Найважливіший твір Блейка як новатора-гравера — серія великих кольорових гравюр, або кольорових друкованих малюнків, виготовлених між 1795 і 1805. Вона містить деякі з найвідоміших і найбільш знакових зображень, зокрема І. Ньютона, Навуходоносора ІІ, «Бог судить Адама» тощо. Відбитки були зроблені за допомогою унікального методу, винаходу Блейка. Для друку малюнка використовувалася пластина з рельєфним гравіюванням; потім кольори були нанесені на картон або подібну поверхню та надруковані на аркуші, як монотипія. Нарешті, Блейк покращував відбиток вручну аквареллю та чорнилом.

Блейк не тільки винайшов надзвичайно оригінальні методи рельєфного травлення на міді та багатокольорового друку, але, ймовірно, 1806 чи 1807 спробував свої сили в «модифікованій» літографії, винайденій у 1796 Й. А. Зенефельдером (1771; тепер Чехія — 1834; тепер Німеччина).

Твори Блейка зберігаються у Британській галереї Тейт (м. Лондон), Британському музеї, Музеї Фіцвільяма (м. Кембрідж), бібліотеці та художній галереї Г. Е. Гантінгтона (м. Сан-Марино, шт. Каліфорнія, США), Бібліотеці та музеї Моргана (м. Нью-Йорк), ілюстровані ним книги — у Гарвардського університету бібліотеці, Бібліотеці Конгресу США та Єльському центрі британського мистецтва (м. Нью-Гейвен, шт. Коннектикут, США).

Нагороди та визнання

Ім’я Блейка було майже невідомо його сучасникам. «Відкриття» його творчості відбулося у другій половині 19 ст., а у 20 ст. вона отримала загальне визнання. Збирачем і видавцем творів Блейка був поет і художник, голова англійських «прерафаелітів» Д. Г. Россетті (1828–1882; Велика Британія). Культ Блейка отримав розвиток у колі англійських символістів, його було оголошено «попередником символізму». Вплив його творчості простежується в творах В. Б. Єйтса, Дж. Б. Шоу, Д. Г. Лоуренса та інших.

Всесвітня Рада Миру ухвалила 1957 урочисте відзначення ювілею двохсотліття від дня народження Блейка.

У листопаді 1957 у Вестмінстерському абатстві було встановлено меморіал Блейку та його дружині. Бронзовий бюст поета виконаний скульптором Дж. Епштейном. Меморіальну дошку встановлено в церкві Святого Джеймса у м. Лондоні, де охрестили Блейка.

В Австралії 1949 засновано Премію Блейка, яку присуджують за твори мистецтва, що досліджують духовність.

Товариство В. Блейка засноване 1985 у м. Лондоні.

Цифровий гуманітарний проєкт «Архів Вільяма Блейка» розпочато 1994 Бібліотекою Конгресу США.

У лютому — травні 2024 у Музеї Фіцвільяма (м. Кембрідж) функціонувала виставка «Всесвіт Вільяма Блейка», на якій було представлено 90 мистецьких творів художника.

Додатково

Блейк був охрещений, одружений і похований за обрядами Церкви Англії. Певний період перебував під впливом деяких ідей теолога Е. Сведенборга.

У 4 роки побачив своє перше видіння; вони супроводжували його впродовж усього життя. Ці видіння були джерелом багатьох віршів і малюнків.

Блейк був відомий своїми радикальними політичними та соціальними поглядами, які він поділяв із видавцем Дж. Джонсоном.

Твори

The Complete Poems. London : Penguin Classics, 1978. 1072 р.
The Complete Poems. Milton Park : Taylor & Francis, 2016. 980 р.
У к р. п е р е к л. — Весна. Вечірня пісня. Сон. Тигр // Співець: Із світової поезії кінця ХVIII — першої половини ХІХ сторіччя: Збірка / Упоряд. Г. Кочур. Київ : Веселка, 1972. С.64–66.
Поезії / Пер. з англ. В. Марач, Т. Кисільова, О. Матвієнко, Д. Дроздовський // Всесвіт. 2009. № 1–2. С. 155–162.
Пісні невинності та Пісні досвіду // Всесвіт. 2009. № 1–2. С. 169–172.
Предковічне / Пер. з англ. В. Богуславської. Київ : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2019. 368 с.
Пісні Невинності і Досвіду / Пер. з англ. Л. Белея. Івано-Франківськ : Видавництво «П’яний корабель», 2019. 160 с.

Література

Damon S.F. A Blake dictionary: the ideas and symbols of William Blake. Hanover : Brown University Press, 1988. 532 p.
Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література ХІХ сторіччя. Доба романтизму. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2001. 416 с.
Соловйова Н. Блейк Вільям // Зарубіжні письменники: Енциклопедичний довідник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. Т. 1. С. 147–149.
Дроздовський Д. «Так помирають святі…» Кілька штрихів до портрета Вільяма Блейка // Всесвіт. № 1–2. С. 145–150.
Кейс В. Пісні невинності і Пісні досвіду: парадоксальна візія Вільяма Блейка. // Всесвіт. 2009. № 1–2. С. 162–168. URL: https://www.vsesvit-journal.com/old/content/view/545/41/
Бєлінська І., Котовська Т., Стецько І. Вільям Блейк в рецептивному та перекладацькому континуумі // Вісник науки та освіти. 2025. № 6 (36). С. 74–88. URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/vno/article/view/26011/25985
Офіційний сайт Архіву В. Блейка: https://www.blakearchive.org/