Рерайтинг

Рера́йтинг (від англ. rewriting — переписувати) — багатозначний термін:

1) технологія продукування вторинних текстів; переписування оригінального тексту своїми словами, що передбачає відтворення його змісту, основного фактажу, посилань на першоджерела, а водночас переінакшення формулювань, окремі зміни в деталях, структурі викладу, стилістиці, насичення ключовими словами тощо;

2) плагіатна контент-технологія; перероблення (перефразування, скорочення, перекомпонування) змісту першоджерел без посилань на них.

Історична довідка

Підвалини рерайтингу закладено в 17 ст., в якому поширеною літературною практикою було плагіаторство. У Франції виникла навіть школа плагіату, приміром, Рішесурс створив «Академію ораторів» і в навчальному керівництві «Шаблони (кальки) ораторів або спосіб зміни будь-яких творів, листів, проповідей тощо» («Masque des orateurs ou Manière de déguiser toutes sortes de compositions, lettres, sermons etc.», 1667) описував і «плагіаризм», який полягав у послідовній заміні всіх слів запозиченої фрази їхніми синонімами. Тобто йдеться про такий сучасний прийом рерайтингу, як синонімайзинг.

Рерайтинг як сучасна контентна технологія розвинувся у практиці онлайн-видань, де швидкість поширення інформації має більше значення, ніж її якість, а тексти адаптують для пошукових систем в Інтернеті.

Характеристика

Класифікація

Розрізняють 2 види рерайтингу:

1) простий (технічний) — зводиться переважно до заміни слів синонімами;

2) складний (глибокий) — текст перероблюється повністю, але зі збереженням основних ідей.

Інструментарій

Прийоми рерайтингу спрямовані на перероблення різноманітних аспектів оригінального тексту.

Лексико-семантичні прийоми:

  • синонімічні заміни (синонімайзинг) включно із термінологічними замінами (питомий / запозичений термін);
  • зміна ключових слів і фраз при збереженні основного змісту.

Граматичні прийоми:

Синтаксичні та стилістичні прийоми:

  • зміна порядку слів;
  • зміна архітектоніки тексту;
  • розбивка складних речень на комплекс простих;
  • використання непрямої мови замість прямої і навпаки;
  • введення сполучних слів і словосполучень, перехідних фраз;
  • спрощення або ускладнення тексту (шляхом вилучення або додавання слів і словосполучень).
  • уведення стилістично маркованих слів, фрагментів замість стилістично нейтральних (і навпаки);

Технічні прийоми:

  • використання скорочень або розшифрування їх;
  • введення переліків або таблиць замість аналітичних описів та ін.

Функціональний опис

Рерайтинг — технологія отримання вторинних текстів, що активно використовується в журналістиці, рекламі, просуванні товарів і послуг, науковій творчості, блогосфері.

Журналісти-практики (особливо онлайн-видань) вважають рерайтинг звичною технологією роботи з контентом. Великою мірою шляхом перекладу та подальшого рерайтингу редакції готують т. зв. унікальний (з погляду пошукових систем Google, Яндекс та ін.) контент.

У бізнес-комунікаціях шляхом рерайтингу описують товари і послуги, подають туристичні огляди тощо.

Значення

Рерайтинг розглядається як ефективний спосіб одержати унікальний контент, повністю спираючись на зміст вихідного тексту.

Однак його застосування не спричиняється до прирощування смислів. Крім того, якщо в рерайті — продукованому тексті посилання на першоджерела пропускаються, рерайтинг є плагіатною технологією.

Добросовісне застосування рерайтингу дає змогу:

  • мінімізувати витрати на підготовку контенту;
  • гнучко використовувати контент інформаційних агентств;
  • підвищити читабельність складних текстів (наприклад, наукових або науково-технічних);
  • просувати веб-сайт (шляхом оптимізації текстів) та ін.

Додатково

«Поняття рерайтингу перейшло в журналістикознавство з математики та інформатики, де “переписування” означає широкий спектр технік, методів та теоретичних результатів, що пов’язані з процедурами послідовної заміни частин формул чи термінів формальної мови за заданою схемою – системою правил переписування» (Ремажевська Л. Рерайтинг як явище сучасної інтернет-журналістики, 2012).

Цитата

«Рерайт — «це прихований плагіат, коли журналіст до чужого матеріалу без дозволу автора додає додаткову інформацію, переробляє раніше обнародуваний матеріал, замінюючи слова, вирази, щоб не розпізнали чужий текст. У рерайті ключові, суттєві слова лишаються нерухомими. Рерайтери змінюють форму тексту, а суть інформації, в кращому випадку, може лишитися незмінною»

 (Кузнецова О. Плагіат в Інтернет-ЗМІ України: правове регулювання. 2009. URL: http://www.mediakrytyka.info/onlayn-zhurnalistyka/plahiat-v-internet-zmi-ukrayiny-pravove-rehulyuvannya.html (дата звернення 20.09.2017)).


«Наявність плагіату в переписаному тексті визначається лише добросовісністю як журналіста, що виконав рерайтинг, так і видання, в якому передруковується дане повідомлення»

 (Ремажевська Л. Рерайтинг як явище сучасної інтернет-журналістики, 2012).


«Особливо актуальний рерайтинг текстів для ресурсів складної технічної спрямованості. Додати щось нове у існуючі енциклопедичні матеріали практично неможливо, а зробити їх унікальнішими, читабельнішими і цікавішими дає змогу рерайтинг статей, виконаний справжніми професіоналами»

 (Огірко О. Інформаційні технології рерайтинга у веб-поліграфії. 2016).


Література

  1. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона : в 82 основ. и 4 допол. полутомах. Санкт-Петербург, 1898. Т. ХХІІІ, кн. 48. 961 с.
  2. Ремажевська Л. Рерайтинг як явище сучасної інтернет-журналістики // Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: Соціальні комунікації. 2012. Вип. 12. С. 177–179.
  3. Ремажевська Л. Як рерайтинг служить онлайн-журналістиці // MediaSapiens. 2012. Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/web/online_media/yak_rerayting_sluzhit_onlaynzhurnalistitsi/ (дата звернення 20.09.2017).
  4. Вовк О. Б., Пасічник В. В. , Шаховська Н. Б. , Якушев В. С. Інтелектуальна власність у галузі комп’ютингу : підруч. Львів : «Новий Світ – 2000», 2013. 371[3] c.
  5. Воліков В. В., Дзьобко І. П. Проблеми інтелектуальної власності: плагіат у науці // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2013. Вип. 1. Т. 1. С. 347–352.
  6. Литвинчук І. Л. Дорожня карта вирішення проблеми академічного плагіату // Ефективна економіка. 2014. № 8.
  7. Рижко О. Рерайт (рерайтинг) як вид плагіату // Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника : зб. наук. праць. 2015. Вип. 7 (23). С. 467–473.
  8. Кузнецова О. Плагіат в Інтернет-ЗМІ України : правове регулювання. Режим доступу : http://www.mediakrytyka.info/onlayn-zhurnalistyka/plahiat-v-internet-zmi-ukrayiny-pravove-rehulyuvannya.html (дата звернення 20.09.2017).
  9. Огірко О. І. Інформаційні технології рерайтинга у веб-поліграфії. Режим доступу до ресурсу: https://networktechnologies.io.ua/s2301879/informaciyni_tehnologie_reraytinga_u_veb-_poligrafie ((дата звернення 20.09.2017).
  10. Різун В. Аспекти теорії тексту // Різун В., Мамалига А., Феллер М. Нариси про текст.

Автор ВУЕ

О. М. Рижко

Див. також

Рерайт

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Рижко О. М. Рерайтинг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Рерайтинг (дата звернення: 11.04.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ