Радіння

Раді́ння (рос. радение, застар. — ревність, старанність, усердя), лазня духовна (рос. баня духовная), ходіння (рос. хождение) — форма колективного екстатичного богослужіння у деяких течіях і сектах духовних християн (наприклад, хлистів, скопців, молокан-плигунів та ін.).

Історично притаманне течіям і сектам, що відокремилися від традиційного російського православ'я. Має характер групових молінь, які поступово набувають щобільшої екзальтованості внаслідок емоційних піснеспівів, ритуальних танців, кружляння, стрибання, часом самобичування, глосолалії, пророкування та інших афективних форм поведінки, які, на переконання учасників, є станом спілкування зі Святим Духом. Після радінь практикували причастя, спільні трапези, сповіді, приведення до присяги неофіта. Осіб, які найлегше впадали в стан релігійного екстазу під час радінь, шанували як «христів», «пророків», «богородиць»; їм належала помітна роль в житті сект.

У релігієзнавчій літературі термін нерідко застосовують і поза християнським дискурсом на позначення містико-екстатичних релігійних практик. Так, «радінням» називають ритуал сама в суфізмі, духовну практику дервішів зикр, медитативні піснеспіви й танці в інших східних релігіях.