Пустинь

Пу́стинь — у православній традиції — чоловічий монастир чи окрема келія, усамітнений скит, розташовані у віддалених, малолюдних місцях. Сягають коріннями у ранньохристиянську практику відлюдництва в пустелі — найдавнішу форму чернечого життя. Засновані на принципах суворого східнохристиянського аскетизму. Споріднені назви: пустельники (пустинники) — ченці, що обрали шлях подвижництва у таких умовах, пустельництво — вид чернечого життя (на відміну від кіновії).

З часом деякі монастирі значно розросталися, ставали відомим місцем паломництва мирян, але зберігали в назві слово «пустинь», як-от Китаївська пустинь, Голосіївська пустинь (обидві — тепер на території м. Києва), Глинська пустинь (тепер Шосткинський район Сумської області), Оптина пустинь тощо.