Оптина пустинь

О́птина пу́стинь (рос. Оптина пустынь, офіційна назва — Введенський ставропігіальний чоловічий монастир Оптина пустинь) — ставропігіальний чоловічий монастир Російської православної церкви (РПЦ), відомий центр православного старецтва. Розташований поблизу м. Козельська (тепер Калузька обл., Росія).

Історична довідка

Час заснування достеменно невідомий, традиційно датують кінцем 14 ст. Переказ пов’язує початки обителі з ім’ям легендарного засновника — розбійника Опти, який розкаявся у скоєних злочинах. За іншою версією, «оптина» означає спільна, сукупна — деякий час тут мешкали («оптом») у різних відділеннях монахи й монахині під керівництвом одного духовного отця. Перші достовірні свідчення про обитель відносять до 1-ї третини 17 ст.

У 19 ст. монастир зажив відомості в Російській імперії завдяки аскетичним подвигам насельників, суворим дотриманням афонського статуту та діяльності старців — духовних наставників. Відродження старецтва пов’язують з ім’ям Паїсія Величковського. Оптина пустинь стала одним із духовних центрів православного чернецтва та просвітництва, місцем масового паломництва. Мала багату книгозбірню (праці давньогрецьких, давньоруських, візантійських авторів, на поч. 20 ст. налічувала 40 тис. книг і рукописів). Поступово тут виник великий монастирський комплекс. Більшість споруд (Введенський собор, храм Іларіона Великого, церква Макарії Єгипетської, храм Казанської ікони Божої матері, келії, лікарня, готель для паломників, підприємства з виробництва свічок та черепиці тощо) зведені в кінці 18 — на початку 19 ст.; 1821 — поблизу монастиря облаштовано скит для старців. З середини 19 ст. почали активне книговидання святоотцівських творів. Оптину пустинь відвідували В. Жуковський, Ф. Достоєвський, М. Гоголь, І. Тургенєв, Ф. Тютчев, П. Вяземський, Л. Толстой, В. Соловйов та ін.

У 20 ст.

Після Жовтневого перевороту 1917, утвердження радянської влади монастир закрили (1918). З 1919 відбулося кілька хвиль арештів і ув’язнень братії, останній ігумен репресований та страчений 1938. У монастирських будівлях діяли сільгоспартіль, будинок відпочинку, табір для військовополонених («Козельськ‒1»), дитячий будинок, училище, різні господарські та військові організації. 1974 будівлі монастиря узяті під державну охорону як пам’ятка історії та архітектури. 17.11.1987 уряд СРСР передав Оптину пустинь РПЦ. Монастир отримав статус патріаршої ставропігії. На 2000 тут мешкало близько 100 насельників — іноків і послушників.