Пирожков, Сергій Іванович

Пирожко́в, Сергі́й Іва́нович (20.06.1948, м. Київ, тепер Україна) — учений-економіст, демограф, організатор науки, дипломат. Доктор економічних наук (з 1991), професор (з 1994), академік Національної академії наук України (з 2000); лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), заслужений діяч науки і техніки України (2003); почесний професор Пекінського інституту міжнародних порівняльних досліджень (з 1998), почесний доктор Академії наук Молдови (з 2012), Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (з 2024).

Пирожков, Сергій Іванович
Народження	20.06.1948
Місце народження	Київ
Alma mater	Київський інститут народного господарства (тепер Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана)
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	економіка, демографія, організація науки, дипломатія

Життєпис

1965–1969 навчався на обліково-статистичному факультеті Київського інституту народного господарства (тепер Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана), де здобув кваліфікацію економіста за спеціальністю «Статистика». Після закінчення ЗВО вступив до аспірантури.

1969–1970 пройшов строкову службу в армії (м. Чортків Тернопільської області).

1973 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук («Аналіз вікової структури населення та закономірності її формування»).

1974–1976 — молодший науковий співробітник відділу демографії Інституту економіки АН УРСР.

Від 1976 в Президії Академії наук УРСР (тепер Національна академія наук України): учений секретар Відділення економіки (з 1976), заступник начальника Науково-організаційного відділу та вчений секретар секції суспільних наук (1979–1990), віцепрезидент, голова секції суспільних і гуманітарних наук (з 2015).

Одночасно з 1990 керував відділом трудового потенціалу та профорієнтації Інституту економіки АН УРСР.

1991 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук («Демографічні закономірності відтворення трудового потенціалу»).

З грудня 1991 — директор-організатор Інституту стратегічних досліджень АН УРСР (тепер Національний інститут стратегічних досліджень).

Член-кореспондент НАН України зі спеціальності «Демографія» (з 1992).

У червні 1997 заснував і очолив Національний інститут українсько-російських відносин при Раді національної безпеки і оборони України (тепер Національний інститут проблем міжнародної безпеки).

2001–2007 обіймав посаду заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України з питань безпеки в зовнішньополітичній сфері, виконував обов’язки співголови української частини Спільної робочої групи Україна–НАТО з питань воєнної реформи.

З вересня 2002 директор-організатор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України (тепер Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України). Від 2007 — головний науковий співробітник відділу досліджень людського розвитку.

У січні 2004 очолив Об’єднаний інститут економіки НАН України.

2007–2014 — надзвичайний і повноважний посол України в Республіці Молдова.

У лютому 2015 очолив кафедру статистики та економетрії в Державному торговельно-економічному університеті.

Член і співголова Української національної комісії з питань правопису та Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 2015). Представник України на засіданнях Робочої підгрупи з політичних питань Тристоронньої контактної групи щодо процесу мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької і Луганської областей України в м. Мінську, Білорусь (2016).

Діяльність

Автор понад 500 наукових праць із проблем математичної демографії, історичної демографії, економіки, еволюції статевовікової структури населення, відтворення трудового потенціалу, статистичних розрахунків втрат населення України під час соціальних катастроф 1930–1940-х (зокрема Голодомору 1932–1933), міграційних процесів, методології стратегічного аналізу та дослідження економічного розвитку, наукових засад національної безпеки держави тощо.

Ініціював розвиток нового напряму демографічної науки — аналізу потенційних можливостей людських ресурсів, основ теорії трудового потенціалу як складника відкритої соціальної системи. Удосконалив методи демографічного прогнозування, визначення демографічних перспектив формування ринку праці.

Започаткував науковий напрям стратегічних досліджень, що синтезують важливі аспекти розвитку суспільства в контексті захисту національних інтересів держави, народу, громадянина.

Головний редактор журналу «Стратегічна панорама» (1998–2007), голова редакційної колегії журналів «Економіка України» (2004) та «Демографія та соціальна економіка» (2004–2009).

Як голова редакційних колегій щорічних Національних доповідей НАН України (від 2016) у співавторстві з членом-кореспондентом НАН України Н. В. Хамітовим (1963; тепер Україна) розробив стратегію метаантропологічного потенціалізму — методологію розвитку особистості та соціальної системи, яка виходить з реальних потенцій і дає змогу коректно формувати як проєкт розвитку, так і ефективні стратегії його досягнення.

Визнання

Член Світової та Європейської асоціацій народонаселення, Міжнародної організації з наукового дослідження населення та ін.

Кавалер орденів: «За заслуги» ІІІ ступеня (1998), ІІ ступеня (2008), І ступеня (2018); Пошани (Ordinul de Onoare; 2008, Молдова) тощо.

Лауреат премій: НАН України для молодих учених і студентів вищих навчальних закладів за найкращі наукові роботи (1978), ім. М. І. Туган-Барановського НАН України (1996), академій наук України, Білорусі, Молдови за наукові дослідження «Міграція та прикордонний режим: Білорусь, Молдова, Росія і Україна» (2006) та ін.

Додатково

За ініціативи та сприяння Пирожкова на території Бендерської фортеці (м. Бендери) встановлено пам’ятник на честь 300-ліття Конституції Пилипа Орлика (2010) і погруддя І. Мазепи та І. Котляревського (обидва — 2011).

Праці

Демографические процессы и возрастная структура населения. Москва : Статистика, 1976. 136 с.
Вибрані наукові праці : у 2 т. Київ : Київський національний торговельно-економічний університет, 2008.
У с п і в а в т. — Україна — Росія: проблеми економічної взаємодії. Київ : Національний інститут українсько-російських відносин, 2000. 255 с.
Фінансова політика в Україні та Російській Федерації: порівняння, досвід, проблеми. Київ : Національний інститут українсько-російських відносин, 2000. 148 с.
Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 року. Київ : Український центр соціальних реформ, 2006. 138 с.

Література

Сергій Іванович Пирожков. Київ : Академперіодика, 2018. 207 с.
Пирожков Сергій Іванович // Білокінь С., Гриценко О., Кілієвич О. та ін. Хто є хто в українській політиці : в 4 вип. Київ : К.І.С., 1993. Вип. 1. С. 133.
Національна академія наук України: довідник: 2012 : в 2 ч. / Підгот.: В. М. Палій, О. П. Ульяненко, І. Ю. Вербенко та ін. Київ : Національна академія наук України: довідник: 2012., 2012. Ч. 2. 435 с.
Пирожков Сергій Іванович // Відділення економіки НАН України. Київ : Академперіодика, 2014. С. 64.
Сергій Пирожков — Надзвичайний і Повноважний Посол України // Україна дипломатична : в 24 вип. Київ : Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв, 2014. Вип. 15. С. 498.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Пирожков, Сергій Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пирожков, Сергій Іванович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.10.2024