Пасхальники

Пасха́льники (від пасхалія) — старообрядницька згода, що виникла в 2-й пол. 19 ст. на Чернігівщині.

Засновником громади сектантського типу став збіглопопівець (див. Біглопопівці) Іван Землянський. Він та його послідовники відкинули православну пасхалію (через певність, що Антихрист давно перебуває й царює на землі та змінив установлені закони) та визнали власну (звідси й назва). Календар пасхальників утворювали однакові за тривалістю місяці (по 30 днів та 720 год. у кожному), без переступних років. Відтак дотримувалися постійних дат для постів і релігійних свят: щороку 23 березня відзначали Пасху, 23 грудня — Різдво Христове та ін.

Не визнавали московських патріархів; вважали єретичним Стоглавий собор. Ухилялися від військової служби. Уникали досягнень технічного прогресу, які вважали підступами Антихриста (наприклад, не подорожували залізницею, не користувалися телеграфом). Очікували близького кінця світу: вірили, що «світ не простоїть і ста років» до Другого пришестя.

Мали свої особливості в релігійному культі: хрещення двоперстям, шанування тільки литих з міді (а не писаних) ікон, відмова від молитовників і Псалтиря тощо. Гріхом вважали вживання алкогольних напоїв, тютюнопаління, лайку та ін.

Натепер відомості про них відсутні.