Ординарій

Ордина́рій (лат. ordinarius) — у західному християнстві (католицизмі, англіканстві) — предстоятель Церкви, діоцезні єпископи та інші церковні високопосадовці, які в силу своєї посади наділені ординарною владою.

При цьому під ординарною розуміють владу постійну, пряму, супутню звичному порядку, функціонально пов’язану з певною посадою (на відміну від влади делегованої, екстраординарної). Згідно з «Кодексом канонічного права» (канон 134) Католицької церкви, до ординаріїв віднесені Папа Римський (Римський понтифік), діоцезні єпископи, усі ті, хто — хоча б тимчасово — поставлений на чолі кожної окремої Церкви чи прирівняної до неї спільноти (територіальної прелатури, апостольського вікаріату, апостольської адміністратури тощо, канон 368), а також ті, хто наділений генеральною ординарною виконавчою владою (тобто генеральні та єпископські вікарії). Визначено також, що ординаріями стосовно членів своїх установ є старші настоятелі інститутів чернечого духовенства папського права (лат. іuris pontificii) та товариств апостольського життя духовенства папського права, що мають принаймні ординарну виконавчу владу.

У Східних католицьких церквах ординаріями називають патріархів, верховних архієпископів і митрополитів, які очолюють Церкви «свого права» (лат. sui iuris).