Ораторіани

Церква Санта-Марія-ін-Валлічелла в Римі

Ораторіа́ни, ораторіанці (від ораторія), повна сучасна назва — Конфедерація ораторіан святого Філіппа Нері (лат. Confoederatio Oratorii Sancti Philippi Nerii, італ. Confederazione dell’Oratorio di San Filippo Neri, звідси — філіппійці) — члени католицької конгрегації світських священників і мирян, заснованої в 16 ст. у м. Римі.

Історична довідка

Фундатором нової конгрегації був священник, подвижник Філіппо Ромоло Нері (Filippo Romolo Neri, 1515–1595; тепер Італія).

Початки громади ораторіан пов’язують із пастирськими зустрічами, які Філіппо Нері проводив у 1550-х із духовними особами та мирянами в церкві Сан-Джироламо-делла-Каріта в Римі. Після призначення (1564) ректором церкви Сан-Джованні-деї-Фіорентіні такі духовні зібрання — релігійні бесіди, спільне читання й обговорення текстів Святого Письма, колективна молитва, співання церковних гімнів — Нері зорганізовував у приміщенні-ораторії (з 1574, звідси — ораторіани) при цьому храмі. Крім зустрічей, члени громади займалися самоосвітою (вивчали церковну музику, історію Церкви), просвітництвом серед парафіян, доброчинністю, справами милосердя. Чисельність громади поступово зростала.

У 1575 у папа Григорій XIII офіційно визнав конгрегацію ораторіан (булла «Щедрий на милосердя», лат. Copiosus in misericordia) та призначив головною церквою для неї базиліку Санта-Марія-ін-Валлічелла (до кінця 16 ст. ораторіани повністю перебудували й значно розширили споруду, при ній зведено новий ораторій, звідси — назва К’єза нуово, або Нова церква).

За життя Ф. Нері було засновано понад п’ятдесят автономних, незалежних одне від одного згромаджень ораторіан у різних містах Італії.

З ініціативи кардинала П’єра де Берюлля (Pierre de Bérulle, 1575–1629; Франція) конгрегація перенесла 1611 свою діяльність до Франції. Активність отців, особливо в галузі релігійного виховання, просвіти, благодійництва, здобула тут широку відомість. Водночас спільнота зазнала тут суттєвих організаційних змін: управління всіма громадами П. де Берюлль передав у руки Генерального настоятеля, якого обирали довічно, включала тільки священників. Ораторіани керували у Франції багатьма колежами й були першими, хто організував у країні семінарії відповідно до постанов Тридентського собору.

Статут конгрегації схвалено 1612 (папою Павлом V) вже після смерті її засновника. Філіппо Нері був беатифікований 1615, а в 1622 канонізований Григорієм XV; похований у церкві Санта-Марія-ін-Валлічелла.

Члени конгрегації відомі заслугами в царині філософії, науки та духовної музики. Так, до французьких ораторіан належали філософ і теолог Н. Мальбранш, живописець Ж. Морен, проповідник Ж.-Б. Массійон (1663–1742) та ін.; до італійських — церковний історик, кардинал Цезар Бароній (1538–1607), композитор Дж. Палестріна та ін.

У 18 ст. за взірцем Римської конгрегації діяли вже 150 обителей у Європі, Латинській Америці та Індії. У 19 ст. спільноти ораторіан з’явилися у Великій Британії (перша заснована 1847 зусиллями теолога, майбутнього кардинала Дж. Г. Ньюмена у м. Бірмінгемі) та США.

Упродовж 19 ст. згромадження потерпали від дискримінаційної політики (внаслідок наполеонівських воєн в Європі, революційних подій у Франції, складних процесів політичного об'єднання Італії), їхня кількість значно скоротилася.

Діяльності ораторіан посприяли римські папи Лев XIII, Пій X. З ініціативи Апостольського престолу у 1-й половині 20 ст. близько 300 громад, що існували автономно в різних країнах за принципом «свого права» (лат. sui juris), але діяли за спільним статутом, стали на шлях утворення конфедерації. Декретом конгрегації у справах духовенства (21.03.1933, тепер Конгрегація у справах інститутів богопосвятного життя і товариств апостольського життя) засновано Генеральну ораторіанську службу (Visitatio Generalis Oratorii) та призначено Апостольського візитатора. Розпочала діяльність Генеральна прокуратура (Procura Generalis) ораторіанців в Римі під управлінням тимчасового адміністратора. 1942 Генеральним конгресом ораторіанців оновлено й схвалено текст Генерального статуту, ратифікований Ватиканом у 1943. Після закінчення Другої світової війни наступний Генеральний конгрес 1948 остаточно санкціонував створення центральних органів конфедерації на чолі з Генеральним прокуратором та провів перші вибори.

1968 створено жіночу федерація сестер святого Філіппо Нері.

Характеристика

Отці-ораторіанці мешкають громадою в спільному будинку. Культивують братерські стосунки в атмосфері поваги, миру, турботи, милосердя, відчуття однієї родини, «внутрішньої та зовнішньої радості». Зазвичай добровільно беруть на себе зобов’язання молитися разом принаймні двічі на день (хоча це не встановлено правилами), спільно приймати одну трапезу (здебільшого вечерю). Прикметною особливістю дотепер є високий рівень автономії кожної громади (конгрегації) та її адміністративна незалежність від юрисдикції місцевого єпископа, виборних конфедеративних органів.

Є товариством апостольського життя (канон 731, §1), яке об’єднує священників (без прийняття чернечих обітниць). Окрім конституцій, затверджених Апостольським престолом, місцеві конгрегації керуються у своїй діяльності та внутрішньому управлінні власними партикулярними статутами. Для створення нової громади необхідно щонайменше 4 члени, принаймні двоє з яких є священниками.

Завдання конгрегації: духовна допомога вірянам, різні види пастирського служіння (вивчення Святого Письма, парафіяльне служіння), організація широкого місіонерства, паломництва, релігійне виховання молоді (школи різних рівнів; управління коледжами, студентськими гуртожитками та інтернатами; духовна допомога в деяких університетах), справи милосердя, благодійність, сприяння публічним (зокрема музичним, мистецьким) заходам релігійного характеру тощо.

Генеральні конгреси конфедерації зазвичай проводять що шість років у м. Римі. Конгрес обирає Генерального прокуратора, Постійну депутацію, Генерального постулятора та інших посадових осіб із делегованими повноваженнями. У періоди між конгресами консультативні, моральні, координаційні функції виконує Постійна депутація (від 8 до 12 членів, обраних таємним голосуванням, які представляють різні мови або регіони).

Генеральний прокуратор представляє Конфедерацію в усіх її справах перед Апостольським престолом та всіма його дикастеріями, подає від її імені запити, надає інформацію або захищає її права, забезпечує виконання рескриптів Святого Престолу; сприяє заснуванню нових конгрегацій. Щороку звітує про довірені йому справи перед Постійною депутацією.

Офіційний вебсайт Конфедерації ораторіан: https://www.oratoriosanfilippo.org/

Сучасний стан

На 2025 до конфедерації входили 87 спільнот (конгрегацій), що діяли в 19 країнах: 58 у Європі, 27 у Північній, Центральній та Південній Америці та 2 в Африці. Назагал об’єднувала приблизно 470 членів, а також близько 50 новіціатів. Створено 7 федерацій, кожна — у межах певного географічного регіону (таке об’єднання передбачено Генеральним статутом, але його створення, як і членство в ньому, є вільними).

За мовною ознакою діяли: 19 італійськомовних конгрегацій, 27 іспанськомовних, 13 англомовних, 11 німецькомовних конгрегацій, 7 польськомовних, 3 франкомовні, 2 африкаансомовні, по одній — нідерландською, португальською та литовською мовою.

Мережа ораторіанських шкіл діє у Франції, Італії, Польщі, інших країнах.

Джерела

• Instituta Congregationis Oratorii S. Mariae in Vallicella de vrbe. A B Fhilipp Nerio Fundatae. Rome : Typographia Reu. Camerae Apostolicae, 1612. 63 p.
• Costituzioni // Oratoriani. Procura Generalis Confoederationis Oratorii S. Philippi Nerii. URL: https://www.oratoriosanfilippo.org/introduzione/costituzioni/
• Statuti Generali // Oratoriani. Procura Generalis Confoederationis Oratorii S. Philippi Nerii. URL: https://www.oratoriosanfilippo.org/introduzione/statuti-generali/

Література

1. Святий Филип Нері, пресвітер // Сredo. 2025. URL: https://credo.pro/2025/05/63787
2. Ingold A. French Congregation of the Oratory // New Advent. URL: http://www.newadvent.org/cathen/11274a.htm
3. Васьків А. Ораторіани // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2023. Т. 2. С. 519.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Ораторіани // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ораторіани (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2026