Ніобієві руди

Ніо́бієві ру́ди — природні мінеральні утворення, з яких економічно доцільно і технічно можливо видобувати ніобій.

Зміст

1 Характеристика
2 Родовища
3 Поширення
4 Переробка
5 Література
6 Автори ВУЕ

Характеристика

У ніобієвих рудах часто присутні домішки танталу. Існує велика група природних комплексних сполук тантало-ніобатів.

Узагальнена формула: АnBmXp,
де:
А — катіони великого розміру (Са²⁺, РЗМ, U4+, Th⁴⁺,Na+, іноді Pb²⁺, Sb²⁺, Bi³⁺) та середнього розміру (Fe²⁺, Mn²⁺, Mg²⁺);
B — Nb⁵⁺, Ta⁵⁺, катіони, що заміщаються Ті⁴⁺, Sn⁴⁺, Fe³⁺;
X — аніони O^2-, ОН^-, F^-.

Із 130 відомих мінералів ніобію (танталу) промислове значення мають 6 (за вмістом Nb₂O₅, %): мікроліт — 60,8–80,6; колумбіт — 50–67; пірохлор — 40–70; фергусоніт — 38–58; евксеніт — 21–34; лопарит — 7–20 %.

Головні рудні мінерали ніобію: пірохлор (40–80), колумбіт (50–78) і лопарит (7–20).

Важливими рудними мінералами є група колумбіту-танталіту (75–86 % Nb₂О₅ + Та₂О₅), воджиніт (70 % Та₂О₅), група пірохлору-мікроліту (30–70 % Nb₂О₅ + Та₂О₅; включає численні різновиди), лопарит (8–20 % Nb₂О₅ + Та₂О₅), фергусоніт (38–58 % Nb₂О₅) та ін.

Мінерали групи колумбіту, фергусоніт, лопарит стійкі в зоні гіпергенезу і нагромаджуються в розсипах. У залежності від генетичного типу руди містять також мінерали флуору, цирконію, стронцію, рідкісних земель, урану, торію, літію, берилію та ін.

Родовища

Ендогенні родовища

Пов'язані з лужними і сублужними породами. Основними промисловими типами родовищ є: пірохлорові карбонатити, лопаритові нефелінові сієніти, колумбіт-пірохлорові лужні граніти і граносієніти, пірохлорові альбітити.

Екзогенні родовища

Представлені корами вивітрювання на карбонатитах і колумбітових гранітах, а також алювіальними (див. Алювій), делювіально-елювіальними (див. Делювій, Елювій), озерними і флювіогляціальними (див. Флювіогляціальні відклади) розсипами колумбіту, пірохлору, лопариту.

Класифікація

За запасами. Великими вважають родовища із запасами понад 500 тис. т Nb₂O₅, дрібними — із запасами менше 100 тис. т. Багаті родовища містять понад 0,4–0,5 % Nb₂O₅, бідні — 0,1-0,15 % Nb₂O₅. Всі родовища поділяють на власне ніобієві (Nb:Та>20:1), тантало-ніобієві (Nb:Та від 20:1 до 5:1) і танталові (Nb:Та від 5:1 до 1:3).

За походженням і складом. До промислових типів ніобієвих і танталових родовищ належать: магматичні, пегматитові, альбітитові, полевошпатових метасоматитів, карбонатитові, вивітрювання і розсипні.

Поширення

Провідна роль в мінерально-сировинній базі ніобію належить Бразилії (73,9 %), Канаді (8,8 %) та Габону (7,6 %). На інші країни припадає менше 10 % підтверджених запасів.

В Україні руди ніобію і спорідненого з ним танталу не видобувають. Промислові концентрації виявлені в рудах комплексних родовищ центральної, південно-східної та північно-західної частин Українського кристалічного щита. Державним балансом запасів корисних копалин України запаси пентоксиду танталу та ніобію враховано по розсипному Малишевському (Дніпропетровська область) та корінному Новополтавському (Запорізька область) родовищах. Тантал-ніобієве зруденіння в рідкіснометалічних пегматитах представлене рудопроявами в різних частинах Українського щита; в північно-західній — групою рудопроявів Кочерівської зони (Папірнянський, Рудня та інші), рудопроявами Комендантівського рудного поля в північно-західній частині Середнього Придніпров’я, родовищем Крута Балка та численними рудопроявами в Західному Приазов’ї (Кримська Балка, Олексіївський та ін.). Рідкіснометалічне зруденіння пов’язане із заміщеними пегматитами мікроклін-альбітового, альбітового та альбіт-сподуменового складу.

Пегматитові тіла в більшості безкореневі, лінзовидні, плитовидні, іноді грибоподібні. По розрізу вмісної товщі вони розміщені пошарово. Великі пегматитові тіла мають зональну будову, вмісти пентоксидів ніобію й танталу в зв’язку з цим досить суттєво коливаються. Найбільший вміст танталу і ніобію у кварц-мусковіт-альбітових зонах: ніобію від 20–40 до 300–400 г/т, танталу — від 30–70 до 500–700 г/т.

Переробка

Тантало-ніобієві руди збагачують (див. Збагачення корисних копалин) в основному гравітаційними методами. Флотацію застосовують для вилучення тантало-ніобієвих мінералів з тонковкраплених руд, а також з відходів і шламів гравітаційного збагачення. Необхідність комплексного використання сировини і близькість флотаційних властивостей багатьох розділюваних мінералів вимагають застосування складних схем флотації.

За період 2000–2017 виробництво ніобію в концентратах зросло більш ніж в три рази та досягло майже 69,0 тис. т (в перерахунку на 100 % Nb). Домінує у виробництві ніобієвих концент¬ратів Бразилія (до 94 % світового виробництва) та Канада (5,5 %).

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
U.S. Geological Survey, 2020, Mineral commodity summaries 2020: U.S. Geological Survey, 200 p. URL: https://doi.org/10.3133/mcs2020.
Шпильовий Л. В., Білецький В. С., Шпильовий К. Л. Збагачення ніобієвих руд / За ред. В.С. Білецького. Київ : ФОП Халіков Р.Х., 2021. 160 с.

Автори ВУЕ

В. С. Білецький
Л. В. Шпильовий

Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Шпильовий Л. В. Ніобієві руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ніобієві руди (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.08.2022