Назореї

Назоре́ї [від івр. נָזִיר (Nāzīr)‎ — посвячений Богу, відокремлений] — у давньому юдаїзмі — віряни, які присвятили своє життя Богові та склали особливу обітницю аскетизму з мотивів благочестя або здобуття бажаного блага (наприклад, народження дитини).

Зміст

1 Загальна характеристика
2 Цитата
3 Додатково
4 Джерело
5 Література
6 Автор ВУЕ

Загальна характеристика

Обітницю назорейства визнавали дійсною тільки на теренах Юдеї та Ізраїлю (а не в чужих землях). Її могли прийняти як чоловіки, так і жінки, як тимчасово, так і довічно. Допускали посвячення дітей Господу їхніми батьками.

Передбачала відмову від вина, винограду й продуктів виноградарства, заборону на стриження й гоління волосся, відмову від мирських насолод, суворе додержання ритуальної чистоти (уникати трупів і могил, не брати участь у поховальних церемоніях тощо, див. Чис. 1:21). В Єрусалимському храмі назореї молилися у спеціально відведеному приміщенні.

У разі порушення обітниці мусили поголити голову, принести в Храмі викупну жертву та розпочати виконання обітниці наново (час посвячення, що минув до порушення, у термін не зараховували). Після закінчення обумовленого терміну назорей мав принести до Храму особливі дари, пройти символічну церемонію остриження й спалення волосся, відновлення у звичному статусі.

За Біблією, довічними назореями були герой Самсон (Суд. 16:17), пророк Самуїл (1 Царств 1:11). Суворе аскетичне життя, подібне до назореїв, вів, за Новим Завітом, Іван Хреститель. Припускають, що з кіл назореїв вийшли перші християни. Таку або схожу обітницю брав на себе апостол Павло (Дії 18:18).

Ставлення до назорейства (як до гріха чи святості) стало предметом полеміки для талмудистів, більшість із них не схвалювали такої аскетичної практики.

Цитата

«Якщо чоловік чи жінка, складе урочисту обітницю назорейства, посвячуючи себе Господові, то він (вона) буде стримуватися від вина і міцного напою, не вживатиме оцту з вина і оцту з міцного напою, а також не питиме жодного соку з винограду. Він не їстиме ні свіжого, ні сухого винограду. Протягом усіх днів свого назорейства він не вживатиме в їжу нічого, що походить з виноградної лози, — від кісточок до лушпиння. Усі дні свого посвячення бритва не торкатиметься його голови. Доки не сповняться дні, на які він посвятив себе Господу… Крім того, протягом усіх днів свого посвячення господу, він не підійде до жодного померлого тіла. Він не буде себе оскверняти навіть якщо помруть чи то його батько, чи його матір, чи його брат, чи його сестра, адже на його голові посвячення його Богові. Всі дні його назорейства він буде святим для Господа» (Чис. 6:1‒8).
Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.

Додатково

У середньовічній Європі асимільовані юдеї вживали термін «назир» на позначення християнських монахів.
Традиція назорейської обітниці справила помітний вплив на релігійний рух растафарі (утримання від алкоголю, заборона стрижки волосся, дієтичні настанови).

Джерело

Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.

Література

Chepey S. Nazirites in Late Second Temple Judaism: A Survey of Ancient Jewish Writings, the New Testament, Archaeological Evidence, and other Writings from Late Antiquity. Leiden : Brill, 2005. 209 р.
Mashiach А. The Jewish Nazirite and the Hindu Sanyasin: Challenge, Sociology, and Theology // Journal for the Study of Religions and Ideologies. 2018. Vol. 17. Іs. 51. Р. 134‒147.
Lahav R. Christian Asceticism as Seen through the Image of the Jewish Nazirite in Jerome // Archa Verbi. 2018. Vol. 15. Р. 9‒24.
Ashley T. R. The Book of Numbers. 2nd ed. Grand Rapids : Eerdmans, 2022. 656 p.