Муедзин

Муедзи́н, муаззи́н (араб. مؤذن‎‎, від араб. أذان‎‎ — об’ява, оповіщення), азанчі та ін. — в ісламі — служитель мечеті, обов’язок якого — закликати з мінарету мусульман до молитви, п’ять разів на день виголошувати азан.

Історична довідка

Згідно з ісламським переданням, першого муедзина призначив сам Мухаммад у м. Медині десь на другий рік гіджри: ним став сподвижник Пророка Біляль ібн Рібах (592–640), що уславився дзвінким голосом. Початково закликав мусульман на вулицях, згодом — із найбільшої височини в місті.

За припущенням істориків, традиція особливого гучного заклику на спільні зібрання (наприклад, військову раду) була притаманна арабським племенам здавна.

Із утвердженням архітектурного типу мечеті з мінаретом при ній (за халіфату Омеядів, кін 7 ст.) азан виголошували безпосередньо з горішнього балкона мінарету, голос муедзина чули мешканці всієї місцевості. Він сповіщав одновірців про настання часу саляту (намазу). Закликаючи, ставав обличчям до Мекки (Кааби).

Ритуал виспівування азану, що закликав мусульман до молитви (на відміну від звуків дзвону у християн чи труби в юдеїв) став важливим складником мусульманського культу та маркером відмежування ісламу від інших монотеїстичних релігій авраамічної традиції.

Вимоги до муедзина

Від початку муедзина розглядали як помічника імама, хоча й не вважали його за священнослужителя. Часом функції муедзина передавали в спадок.

З часом розпрацьовано бажані вимоги до муедзина: повнолітній чоловік; щирий мусульманин; у повному розумі; який веде праведний спосіб життя; володіє гучним, але приємним голосом; має здібності до співу, вміє звучно й мелодійно виголошувати азан. Небажаним вважають виголошення азану у стані ритуальної нечистоти; у нетверезому стані; людиною, що скоїла великі гріхи; жінкою.

Відомі випадки, коли обов’язки муедзина покладали на знавця астрономії, який мусив засвідчити правильність кибли (напрямку в бік Кааби) та розкладу годин молитви. У містах із щільною забудовою обов’язки муедзина довіряли незрячому чоловікові (аби з висоти мінарету не міг спостерігати за внутрішніми подвір’ями містян, приватним життям).

Часто муедзини мають інші обов’язки в мечеті: відповідальні за підтримання чистоти у приміщенні, місцях омовіння, розстилання килимів.

Спів муедзина вважають різновидом мистецтва. У деяких мусульманських країнах, зокрема Туреччині, щорічно проводять конкурс на визначення кращого муедзина.

Із розвитком технологій аудіотрансляції в практику увійшло використання гучномовців, мікрофонів, аудіозаписів, що нівелювало потребу підніматися на мінарет.

Література

Pedersen J. Masdjid: The personnel of the mosque // Encyclopaedia of Islam : in 12 vol. 2nd ed. Leiden : Brill, 1991. Vol. 6. P. 674–677.
King D. A. On the Role of the Мuezzin and the Мuwaqqit in Мedieval Islamic Society // Tradition, Transmission, Transformation / Ed. by E. J. Ragep, S. P. Ragep. Leiden; New York; Köln : Brill, 1996. Р. 285–345.
Муедзін // Ісмагілов С. В., Козловський І. А., Халіков Р. Х. та ін. Іслам: Енциклопедичний словник. Київ : Бібліотека ісламознавства ; Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України ; Руслан Халіков, 2021. С. 280.