Муджадид

Муджа́дид [муджадід, муджаддід; араб. مجدد (Mujaddid)‎, букв. — той, хто відроджує; той, хто поновлює] — в ісламі — поновитель віри, реформатор (у розумінні відродження істинної традиції).

Зміст

1 Походження терміна
2 Тлумачення
3 Література
4 Автор ВУЕ

Походження терміна

Термін походить від арабського кореня «джа-дда» (جَدَّ), звідси — тадждид [араб. تجديد (tajdīd)], що позначає оновлення, відродження; префікс вказує на активного суб’єкта чи дію.

Історично учення про муджадидів формувалося у контексті значних змін або криз у мусульманській спільноті.

Використовували і як почесний титул.

Тлумачення

Згідно з хадисами (найчастіше цитований зі збірки Абу Дауда), наприкінці кожного століття Аллах надсилатиме до умми людину, яка поновлюватиме віру. Мусульманські богослови тлумачать діяльність муджадидів-реформаторів не як зміну традиції, а навпаки, як відновлення правдивого ісламу часів Пророка Мухаммеда, вільного від шкідливих нововведень (див. Біда). Місія муджадида — поновити щирість і чистоту віри, благочестя мусульман, заповідані релігійні практики.

Фактично, кожен пророк, якого, за віровченням ісламу, Аллах посилав народам виконував роль муджадида, відновлював істинну віру після доби занепаду й відходу від моральних норм. Утім, як повчають улеми, від часів останнього з пророків, нововведення тривають, а тому зберігається потреба у періодичному поверненні до витоків, відродженні належної віри й поведінки, а також і в перегляді засталірих обрядів. Проте муджадиди відрізняються від пророків: на відміну від останніх, вони не отримують об'явлення від Аллаха, а діють у межах традиції, яку заснували пророки; до кінця свого життя можуть і не усвідомити те призначення, для якого обрані Всесвишнім. Оцінку їхньої діяльності мають дати наступні покоління.

За деякими хадисами, муджадид має походити з родини Мухаммеда, інші — такий родинний зв'язок не обумовлюють; полемічним є питання про кількість муджаддидів. Немає єдності в уммі й щодо того, котрого саме з історичних діячів вважати муджадидом: деяких шанують тільки окремі течії, мазгаби, тарикати, і цією роллю наділяли різних історичних діячів у різні часи — від аль-Ашарі, ар-Разі, Ібн Таймії до Гасана аль-Банни (див у ст. Брати-мусульмани).

На тлумачення терміна впливають розбіжні культурні й релігійні контексти (часом муджадидів можуть наділяти даром провидця або акцентувати увагу на заснування ними нових шкіл богословсько-правової думки, впровадження реформ, у сучасному світі — ведення міжконфесійного діалогу, етичної полеміки та ін.). Спільним можна вважати уявлення про муджадидів як знавців, учених, факіхів, тобто тих, хто здатен надати авторитетну відповідь на актуальні питання й виклики.

У поліконфесійних суспільствах поняття муджадида мусульмани можуть поширювати навіть на представників інших релігійних традицій. Наприклад, в Індії так називали М. К. Ганді, якого сприймали як реформатора/поновителя ідеології ненасильства, символ культурного відродження країни.

Література

Муджаддід // Ісмагілов С. В., Козловський І. А., Халіков Р. Х., Якубович М. М. Іслам: Енциклопедичний словник. Київ : Бібліотека ісламознавства ; Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України ; Видавництво Руслана Халікова, 2021. С. 278.