Менцинський, Модест Омелянович

Менци́нський, Моде́ст Омеля́нович (Менцінський; 29.04.1875, с. Новосілки, тепер Великі Новосілки Яворівського району Львівської області, Україна — 11.12.1935, м. Стокгольм, Швеція) — оперний та камерний співак (драматичний тенор), педагог. Двоюрідний брат Ф. Колесси, дядько М. Колесси.

Менцинський, Модест Омелянович
Народження	29.04.1875
Місце народження	Новосілки
Смерть	11.12.1935
Місце смерті	Стокгольм
Місце поховання	Стокгольм
Alma mater	Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Відзнаки
Ордени	Вази
Хрести	Лицарський хрест
Медалі	золота медаль за мистецтво і літературу
Почесні звання	каммерзенгер

Життєпис

Народився у сім’ї сільського священника. Походив з лемківського роду (див. Лемки). У дитинстві мешкав у с. Хідновичі (тепер Яворівського району Львівської області). Навчався у Дрогобицькій гімназії (1887–1993). Закінчив Самбірську гімназію (1896) і Львівську духовну семінарію (1899). Водночас з дозволу ректора семінарії навчався співу у Львівській консерваторії (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка) у класі професора В. Висоцького (1835; тепер Польща — 1907; тепер Україна). Вокальну освіту продовжив у м. Франкфурті-на-Майні (1899–1902) у професора Ю. Штокгаузена (1826; Франція — 1906; Німеччина). Під час навчання співав у оперній студії. 1900 приїжджав до Галичини і виступав у містах Львові, Стрию, Самборі, Тернополі, Станіславові (тепер м. Івано-Франківськ), Перемишлі (тепер м. Пшемисль, Польща). Давав сольні концерти у містах Страсбурзі (1901), Відні (1902).

Дебютував 18.09.1901 на сцені Франфуртського оперного театру в партії Ліонеля в опері «Марта» Ф. фон Флотова (1812–1883; тепер Німеччина).

Співав у багатьох оперних театрах Європи: Еберфельдському оперному театрі (1901–1902, 1903, 1904; тепер входить до об’єднання Вуппертальські сцени), оперному театрі Калсруе (1903, 1904; тепер Баденський державний театр Калсруе; обидва — Німеччина).

Соліст Королівської опери у м. Стокгольмі (1903–1910; мав постійний контракт з пільговим правом виїзду на гастролі в інші країни), Кельнської опери (1909–1926). Виступав також в інших містах Німеччини, Великої Британії, Франції, Італії, Польщі, Данії.

Часто приїжджав у Галичину, співав на сцені Львівської опери (1905, 1907–1909; тепер Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької). Брав участь у концертах на честь ювілеїв Т. Шевченка, М. Шашкевича, М. Лисенка, виступах хорового товариства «Боян», почесним членом якого був з 1909.

Постійно від 1926 проживав у Швеції, заснував там приватну школу співу. Серед учнів: хормейстер і викладач Королівської академії музики А. Суннегорд (1907–1972; Швеція).

Останнім виступом співака був ювілейний концерт 29.04.1934, який транслювався по Стокгольмському радіо. Почесний член «Союзу львівських професійних музик» (з 1935).

Похований у м. Стокгольмі на міському кладовищі.

Творчість

Менцинський мав рідкісний від природи голос — ідеально вирівняний, відшліфований, широкого діапазону (понад 3 октави), рівний в усіх регістрах. Особливими прикметами його вокального таланту були виразна дикція та драматична експресія.

У репертуарі співака — понад 50 партій в операх різних композиторів. Однак в історію оперного мистецтва він увійшов насамперед як інтерпретатор героїчних партій в операх Р. Вагнера. Уперше твори Р. Вагнера виконав на Байройтському фестивалі 03.01.1903; тоді співав партію Лоенгріна в однойменній опері. Основний вагнерівський репертуар: Лоенгрін, Тангейзер, Парсіфаль, Трістан, Зігмунд, Штольцінг («Лоенгрін», «Тангейзер», «Парсіфаль», «Трістан та Ізольда», «Валькірія», «Нюрнберзькі мейстерзингери»). Один з найкращих європейських виконавців партії Зігфріда з тетралогії «Перстень Нібелунгів».

Партії в операх інших композиторів: Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Йонтек («Галька» С. Монюшка), Каварадоссі («Тоска» Дж. Пуччині), Ірод («Саломе» Р. Штрауса), Радамес, Манріко, Отелло («Аїда», «Трубадур», «Отелло» Дж. Верді), Єлеазар («Жидівка» Ф. Галеві), Нерон («Акте» Х. Манена), Самсон («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса), Флорестан («Фіделіо» Л. Бетховена), Хозе, Надір («Кармен», «Шукачі перлів» Ж. Бізе), Болеслав Сміливий (однойменна опера Л. Ружицького), Фауст (однойменна опера Ш. Гуно), Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка).

Брав участь у трьох прем’єрних постановках опер композитора Ф. Шрекера: «Мічені» (25.04.1918), «Шукач скарбів» (21.01.1920), обидві — у Франкфуртському оперному театрі, «Іррелое» (27.03.1924) у Міському театрі у м. Кельні.

До камерно-концертного репертуару співака входили арії з опер Р. Вагнера, Ф. фон Флотова, Дж. Верді, Дж. Пуччині, а також твори українських композиторів та українські народні пісні. Значну частину становили твори на слова Т. Шевченка. Уперше в Галичині виконав більшість солоспівів із «Музики до “Кобзаряˮ» М. Лисенка: «Гетьмани, гетьмани», «Гомоніла Україна», «Думка», «Мені однаково», «Минають дні», «Огні горять», «Ой Дніпре мій, Дніпре», «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле», «По діброві вітер виє», «Ой одна я, одна», «Якби мені, мамо, намисто», «Нащо мені чорні брови», «Дума про Кобзаря» з опери «Тарас Бульба». Виконував пісні С. Людкевича («Черемоше, брате мій» на слова Б. Лепкого), Д. Січинського («Як почуєш вночі» на слова І. Франка) тощо.

На фірмі «Грамофон» («Grammophone») у містах Стокгольмі та Берліні у 1910–1911 було записано понад 40 різних творів у виконанні співака; деякі з них увійшли до серії «Золоті голоси України» («Мелодія», 1970). На основі архівного матеріалу австрійська фірма «Класика придворної опери» («Court opera classics») 1985 випустила подвійний альбом із записами музичних творів у виконанні Менцинського.

Наприкінці 1990-х родина співака зі Швеції передала частину його архіву (фотографії, афіші, документи та платівки) у фонди Музично-меморіального музею С. Крушельницької у м. Львові.

«Перший запис гімну "Ще не вмерла Україна", 1910 рік».
Джерело ютуб канал «Музей Соломії Крушельницької у Львові».

Нагороди та визнання

Король Швеції Оскар ІІ нагородив Менцинського золотою медаллю за мистецтво і літературу (1906); король Густав V — Лицарським хрестом і орденом Вази (1909). Мав титул камерного співака шведського короля.

У Німеччині отримав почесне звання «каммерзенгер» (1913).

У Дзеркальній залі Львівського національного академічного театру опери та балету імені С. Крушельницької було відкрито бронзовий бюст Менцинського (2005, скульптор Я. Скакун).

У с. Великі Новосілки, де народився співак, діє музейна кімната (з 2005).

Іменем співака названі вулиці в містах України, зокрема у м. Львові (1991).

З нагоди 150-річчя від дня народження співака (2025) у Музично-меморіальному музеї С. Крушельницької у м. Львові відбулися лекція та презентація архівних матеріалів.

Додатково

Співак заповів всю свою бібліотеку Науковому товариству імені Т. Шевченка у м. Львові (тепер зберігається у відділі мистецтв Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника).

Твори

Спогади. Матеріали. Листування / Авт.-упоряд. М. Головащенко. Київ : Рада, 1995. 464 с. (Славетні співаки України).

Література

Людкевич С. Модест Менцинський як оперний співак // Шляхи : літературно-науковий місячник. 1918. Число 1. С. 41–43.
Людкевич С. Модест Менцинський і українська пісня // Терем : ілюстрований місячник літератури, мистецтва і життя. 1927. Число 3. С. 12–15.
Деркач І. С. Модест Менцинський — героїчний тенор. Львів : Каменяр, 1969. 72 с.
Колесса Ф. М. Спогади про видатного співака // Музика. 1975. № 6. С. 27–28.
Менцинський Модест Омелянович // Лисенко І. Словник співаків України / Післямова М. Слабошпицького. Київ : Рада, 1997. С. 198–199.
Менцинський Модест Омелянович // Мистецтво України : біогр. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. Київ : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1997. С. 408.
Карась Г. В. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття : монографія. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. 1164 с.

Автор ВУЕ

І. Криворучка

Покликання на цю статтю: Криворучка І. Менцинський, Модест Омелянович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Менцинський, Модест Омелянович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.04.2026