Малік ібн Анас

Сторінка з манускрипту «Аль-Муватта» Маліка ібн Анаса, 1326, невідомий переписник (м. Рабат, Марокко)

Ма́лік ібн А́нас (араб. مالك ابن أنس‎; точна дата народження невідома, ймовірно між 710 і 715, м. Медина, тепер Саудівська Аравія — 795, там само), імам Малік — мусульманський богослов, правознавець, фундатор та епонім малікійського мазгабу (див. Малікіти).

Малік ібн Анас (مالك ابن أنس)
Справжнє ім’я	Абу Абдуллаг Малік ібн Анас ібн Малік ібн Абу Амір ібн Амр ібн аль-Харіс ібн Гайман ібн Хусайн ібн Амр ібн аль-Харіс аль-Асбахі
Народження	між 710 і 715«між» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 710.
Місце народження	Медина
Смерть	795
Місце смерті	Медина
Місце поховання	Медина
Місце діяльності	Арабський халіфат
Напрями діяльності	право, хадисознавство, філософія, богослов'я
Традиція/школа	малікіти

Життєпис

Походив з освіченої арабської родини корінням із Ємена; його дід, рідний дядько та деякі інші родичі були глибокими знавцями хадисів. З раннього дитинства студіював під їхнім наставництвом коранічні науки.

Тривалий час був учнем хадисознавця, ученого Нафі ібн Хурмуза (дата народження невідома — помер 736).

Життя діяча припало на період завершення правління династії Омеядів та політичного піднесення Аббасидів.

Уважно знайомився із розбіжними світоглядними доктринами в ісламській думці (поглядами хариджитів, зейдитів, мутазилітів та ін.) та богословсько-правовою полемікою між ними, ученнями філософських шкіл. Вивчав і систематизував хадиси Пророка і фатви його соратників. Спілкувався в м. Медині з нащадками перших поколінь мусульман, зокрема із родини Мухаммеда (серед них — учений і богослов, епонім джафаритського мазгабу Джафар ас-Садик; дата нар. невідома — 765), знавцями і носіями ранньої ісламської традиції.

Став найавторитетнішим правознавцем Медини та духовним керівником (імамом) її мусульманської громади. Провів тут більшу частину життя. Ймовірно, після 40 років розпочав викладацьку діяльність у Мечеті Пророка в Медині (Масджид ан-Набаві).

Похований на мединському кладовищі аль-Бакі.

Погляди. Праці

Головні принципи малікітського мазгабу виклав у зведенні хадисів «Аль-Муватта» (араб. الموطأ, букв. — «Затверджений», «Схвалений» або «Торований шлях»). Здійснив одну з перших спроб систематизації хадисів (які до того були відомі тільки в усній традиції), упорядкував їх за різними правовими аспектами, супроводив правовими тлумаченнями, заснованими на практиках мединців. Книга стала головною працею його життя, укладав і доповнював її кілька десятиліть. Відібрав для включення в книгу близько 2 тис. хадисів. Авторство інших праць, приписуваних діячу, є спірним.

У суспільно-політичній царині дотримувався поглядів, що верховна влада має належати халіфу з курайшитів; нового правителя, згідно з традицією праведних халіфів, затверджує шура, яка складається з мешканців Мекки і Медини. Бунт, заколот, повстання проти несправедливого правителя вважав неприпустимими (як-от радикальні дії хариджитів чи шиїтів), оскільки вбачав збитки від смути гіршими, ніж від тиранії. Вважав, що головним засобом впливу на володарів є слово. Рішуче заперечував шиїтську концепцію верховної влади.

Людські знання поділяв на три категорії: доступні та потрібні для всіх людей (хадиси та фатви); приступні тільки для певного кола підготовлених і освічених людей (погляди різних філософських шкіл і сект); знання, що вимагають попередніх тривалих і наполегливих наукових занять (фікх).

У значущому для ісламської думки питанні свободи волі визнавав як Боже провидіння, так і відповідальність людини за свої вчинки (див. Кадар).

Розпрацьовував правові методи для винесення фатв, заснованих на незалежній думці правознавця, сполучав традиційні підходи з новими. Головними джерелами винесення правових рішень і приписів вважав: аяти Корану; достовірні хадиси сподвижників Мухаммеда, передусім ті, які передані багатьма (мутаватир) або кількома на кожному етапі (машхур) передавачами й не піддавалися сумніву; тяглу й усталену в уммі Медини правову традицію, колективний досвід, звичаї та практики («діяння мединців»), що формувалися ще за життя Мухаммеда й передавалися через покоління (вважав її вагомішою за хадиси аль-ахад, тобто передані однією людиною або за одним ланцюгом передавачів); фатви сподвижників Пророка (так само надавав їм перевагу щодо хадисів аль-ахад); кияс (судження за аналогією); істіслах — новий метод виведення правового рішення на основі вільного аргументованого розсуду факіха щодо переваги одного рішення над іншим (з урахуванням адекватності, суспільної користі та загального блага) за відсутності чіткої відповіді в священних текстах.

Визнання

Малік ібн Анас відіграв вагому роль у формуванні ісламської правової доктрини. Зведення «Аль-Муватта» належить до найдавніших великих збірників хадисів, які разом із Кораном складають основу ісламської юриспруденції (до нашого часу дійшло 14–16 версій книги).

Про висловлювання, погляди і вчинки діяча лишили записи його численні учні.

Послідовники Маліка ібн Анаса утворили окрему школу мусульманського права, названу за його ім’ям, що стала однією з найавторитетніших у сунізмі (та другою за чисельністю). Малікійський магшаб, що виник у Медині, швидко поширився Аравією, потім теренами Єгипту, інших країн Північної Африки та в мусульманській Іспанії. Натепер поширений у Північній Африці, Кувейті та Бахрейні.

Праці

А н г л. п е р е к л. — Al-Muwatta of Imam Malik ibn Anas: The First Formulation of Islamic Law / Тrans. from arab. by A. A. Bewley. London; New York : Kegan Paul International, 1989. 465 p. URL: https://ia903201.us.archive.org/22/items/al-muwatta-of-imam-malik/Al-Muwatta%20of%20Imam%20Malik.pdf

Література

Лубська М. В., Лубський В. І. Мусульманське право в ісламській традиції: історико-релігієзнавчий аналіз. Черкаси : Брама, 2004. 208 с.
Лубська М. В. Мусульманське право: релігієзнавчо-правовий контекст. Київ : Київський фітосоціологічний центр, 2006. 196 с.
Мавед С. О. Школи ісламського права // Актуальні проблеми держави і права. 2013. Вип. 70. С. 160−166.
Бадалов К. Т. Релігійно-правові школи середньовіччя та їх вплив на формування шаріатських судів в Арабському халіфаті (VIII–IX cт.) // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. 2019. Т. 30 (69). № 4. С. 216–220.
Наріман А. Х. Коротка біографія імама Маліка // Асоціація мусульман України. URL: https://amu.org.ua/islam/korotka-biohrafiya-imama-malika

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Малік ібн Анас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Малік ібн Анас (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.02.2026