Логії

Ло́гії (грец. λόγια, множина від грец. λόγιον — висловлювання, слово [оракула], одкровення) — ранні, доєвангельські юдео-християнські збірки висловлювань, казань, які передавали в усній формі або письмових текстах. Приписували Ісусу Христу. Літературним прототипом логій вважають старозавітні притчі, афоризми, авторитетні настанови законовчителів морально-дидактичного характеру.

Термін «логії» увів у 2 ст. ранньохристиянський письменник, єпископ Папій Єраполіський (Гієраполіський; 2-га пол. 1 ст. — 1-ша пол. 2 ст.), який збирав усні свідчення на користь правдивості оповідей про життя і повчання Ісуса. На думку Папія (праця «Тлумачення Логії Господньої»), логії — найперші записи об’явлень Ісуса, їх фіксацію (давньоєврейською або арамейською мовою) та упорядкування здійснив свідок євангельських подій апостол Матвій.

Як приклад збірки логій наводять апокрифичне «Євангеліє від Фоми»: усі вислови в ньому розпочинаються словами «Ісус мовив», наведено також окремі діалоги Ісуса з учнями (фрагменти тексту виявлено в двох папірусах, знайдених в 1897 та 1904 поблизу м. Оксіринга в Єгипті). Більшість дослідників синоптичних Євангелій схиляються до висновку, що логії були найважливішим джерелом для євангелістів.

Термін часом застосовують до висловлювань Ісуса, що містяться в будь-якому з канонічних Євангелій.

Література

The Gospel Behind the Gospels: Current Studies on Q / Ed. by R. A. Piper. Leiden; New York; Kōln : Brill, 1995. 411 p.
Колодний А. Логії // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2023. Т. 2. С. 230.