Денудація

Денуда́ція (лат. denudatio — оголення, розкриття, від denudare — оголювати, відкривати) — сукупність процесів руйнування гірських порід і перенесення продуктів руйнування до нижчих ділянок земної поверхні.

Характеристика

Основною рушійною силою процесів денудації є гравітація, дія якої універсальна і проявляється безпосередньо (гірські обвали, каменепади, снігові й льодовикові лавини тощо) або опосередковано (спричинена вітром, водою, льодом, добовими і сезонними коливаннями температури).

У денудаційному процесі виділяють стадії:

• руйнування гірських порід;
• перенесення (транспортування) продуктів руйнування;
• седиментація (нагромадження осаду);
• діагенез — переродження осаду в гірську породу (ущільнення, цементація, дегідратація);
• катагенез — перекристалізація утвореної осадової гірської породи.

У вужчому сенсі денудація — процес переміщення продуктів вивітрювання гірських порід із вищих рівнів на нижчі. До нижнього рівня денудації теоретично може бути понижено суходіл унаслідок сукупної дії всіх руйнівних екзогенних процесів в умовах тривалого тектонічного спокою. Теоретично збігається із загальним базисом ерозії (рівнем Світового океану), однак у дійсності лежить нижче, оскільки ерозія річок і морська абразія в межах шельфу проявляються й під водою.

Результати денудації

Унаслідок денудації рельєф вирівнюється. За тривалого переважання процесів денудації цілі гірські країни можуть бути повністю зруйновані й перетворені на хвилясті денудаційні рівнини (пенеплени). Наслідками денудації є утворення й інших денудаційних поверхонь — педиментів, педипленів, передгірних сходів. Інтенсивність денудації оцінюють за кількістю наносів, що виносять річки (до кількох тисяч тонн на рік) або інші потоки (селі, скочування зернистого матеріалу в горах).

Денудація розкриває родовища корисних копалин, які сформувалися у процесі осадонакопичення або магматичної діяльності в земній корі на різних глибинах, призводить до перерозподілу корисних копалин, виникнення розсипів і покладів осадових корисних копалин.

Розрізняють також підземну денудацію — винесення розчинних сполук або механічне переміщення твердих компонентів підземними водами. Це узагальнене поняття для таких процесів, як карст і суфозія. Підземна денудація є типовим екзогенним чинником і доповнює поверхневу денудацію, яка разом з ерозією та акумуляцією формує рельєф. Підземна денудація також викликає утворення псевдокарстових форм у нерозчинних і водонепроникних породах за рахунок підземного розмиву, розчинення та винесення пухкого матеріалу. Проявляється у лесах, глинах, туфах.

Приклади проявів денудаційних процесів

Денудаційна рівнина — створена під впливом екзогенних процесів (зокрема вивітрювання), руйнування гірської породи хімічними, фізичними та іншими природними чинниками.

Денудаційна сходинка — уступ від однієї плоскої поверхні рельєфу до іншої, що лежить нижче в області горизонтального залягання пластів гірських порід неоднакової твердості.

Педимент — передгірна скеляста рівнина, що утворюється внаслідок змивання верхніх пухких відкладів і відступу крутих схилів. Педименти формуються в умовах аридного та семіаридного клімату.

Педиплен — обширна слабонахилена денудаційна рівнина, що утворюється в аридних і семіаридних умовах на місці гірського або горбистого рельєфів шляхом паралельного відступу схилів від осей долин і з’єднання окремих вирівняних ділянок — педиментів. Особливо проявлений у тропічній Африці (в області саван), де вирівняні території займають до 90 % поверхні і лише 10 % припадає на рідкісні острівні гори — рештки попередньої підвищеної поверхні.

Пенеплен — хвиляста денудаційна рівнина, що утворилася на місці зруйнованих гір у результаті тривалих процесів вирівнювання рельєфу в умовах гумідного клімату. Пенеплени утворюються наприкінці великих тектонічних циклів у процесі переходу від орогенного (див. Орогенез) етапу розвитку земної кори до платформного з незначною інтенсивністю тектонічних рухів. У межах пенеплену формуються могутні кори вивітрювання. При тектонічних опусканнях пенеплени можуть виявитися похованими (див. Поховані відклади) під осадовими товщами, при підняттях стають піднятими (наприклад, сирти Тянь-Шаню).

Полігенетичні денудаційні поверхні вирівнювання — морфологічно єдині поверхні, утворені екзогенними процесами (переважно процесами денудації та акумуляції). Розташовані приблизно на рівні моря, охоплюють суходіл та прилеглий шельф і містять денудаційні (ерозійні) рівнини (пенеплени, педиплени), озерно-алювіальні (див. Алювій) та абразійно-акумулятивні морські рівнини. Перенесення продуктів руйнування із областей денудаційного вирівнювання в западини рельєфу, де утворюються акумулятивні поверхні, обумовлює парагенетичний зв’язок між окремими складниками різногенезисної поверхні вирівнювання.

Література

1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
2. Ковальчук І. П., Стецюк В. В. Основи геоморфології. Київ : Вища школа, 2005. 495 с.
3. Денудація // Шмиг Р. А., Боярчук В. М., Добрянський І. М. та ін. Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури. Львів : [б. в.], 2010. С. 78.
4. Денудація // Словник-довідник з екології / Уклад.: О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. С. 62.
5. Hydro-Geomorphology — Models and Trends / Ed. by D. Shukla. London : IntechOpen Limited, 2017. 122 p.
6. Zepp H., Harnischmacher St., Herget J. et al. Geomorphologie. Eine Einführung. 8 aufl. Paderborn : Brill, 2023. 387 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Денудація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Денудація (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.02.2024