Корисні копалини України

Ко́рисні копа́лини Украї́ни — мінеральні утворення земної кори, розташовані в межах України, хімічний склад і фізичні властивості яких дозволяють ефективно використовувати їх безпосередньо або після попередньої обробки.

Характеристика

Україна належить до провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок впливу всіх властивих становленню земної кори процесів, зумовило широкий діапазон корисних копалин, що становлять мінерально-сировинну базу країни. На початок 21 ст. Україна мала в своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу.

Станом на 01.01.2020 в Україні виявлено понад 20 тис. родовищ і проявів із 117 видів мінеральної сировини, з яких 8 949 родовищ (серед них — 1 873 ділянок вод підземних питних, технічних, мінеральних) мають промислове значення і враховані Державним балансом запасів корисних копалин України (далі — Державний баланс).

Промисловістю освоєно понад 2 801 (зокрема 913 ділянок вод підземних питних, технічних, мінеральних) родовищ із 100 видів корисних копалин, що містять від 40 до 75 % розвіданих запасів. На базі цих родовищ діяло понад 2 000 гірничодобувних, збагачувальних і переробних підприємств.

В Україні у значних обсягах видобували кам'яне вугілля (2 % світового видобутку), залізні та марганцеві руди (4 % та 10 % відповідно), графіт (4 %), каолін (18 %), уранові (2 %), титанові, цирконієві руди, германій, нерудну металургійну сировина, сировину для виробництва будівельних матеріалів та інші. Від реалізації мінерально-сировинної продукції (у першу чергу, чорних металів та виробів із них) Україна отримувала близько третини експортної виручки.

Однак у 1990-х внаслідок скорочення обсягів геологорозвідувальних робіт (утричі-вчетверо) приріст розвіданих запасів більшості важливих корисних копалин перестав компенсувати їхній видобуток. Вартість розвіданих запасів на початок 21 ст. становила 150–200 тис. доларів США на душу населення.

Найбільше економічне значення мають кам'яне вугілля, нафта і природний газ, залізні і марганцеві руди, кам'яна і калійна солі, нерудні будівельні матеріали, мінеральні води. Їхні родовища розташовані в різних геологічних регіонах України. За запасами й видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалевої сировини Україна наприкінці 20 ст. посідала провідне місце серед країн пострадянського простору, Європи й світу.

Класифікація

За промисловим використанням зазвичай виокремлюють групи корисних копалин:

• горючі (паливні);
• металічні (рудні);
• неметалічні (нерудні);
• гідромінеральні.

Державною програмою розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 (ухвалена 2011) передбачено поділ мінерально-сировинної бази за промислово-економічною ознакою. Класифікація виходила з реалій ринкової економіки, в якій жорстка конкуренція між виробниками робить неможливим активне використання бідної сировини. Відповідна тенденція (розробка найбагатших родовищ) спостерігалася в усіх країнах із ринковою економікою від кінця 20 ст.

У цій класифікації виділено 4 сировинні категорії.

Категорія А — сировина, що інтенсивно видобувається в Україні, здебільшого є предметом експорту. Для неї характерні значні розвідані запаси: а) енергетичні — вугілля, нафта з конденсатом (не експортується, бо видобуток не покриває внутрішніх потреб), природний газ (не експортується), уран; б) рудні — залізні та марганцеві руди, титанові руди.

Категорія Б — видобуток сировини рентабельний (сировина конкурентоспроможна), але видобувається в обмежених обсягах, розвідані запаси родовищ невеликі або виснажені, нові родовища недостатньо вивчені, розробка ускладнена екологічними проблемами тощо: а) рудні — нікель і кобальт; б) нерудні — самородна сірка, калійні солі, каолін, чисті вапняки (для цукрової промисловості), бутовий камінь і щебінь.

Категорія В — українська сировина, неконкурентоспроможна порівняно з імпортною. Видобувають у незначних обсягах (або не видобувають взагалі), хоча родовища наявні й запаси розвідані. Активне видобування цієї сировини може бути розпочате (чи відновлене) після вичерпання дешевих світових ресурсів або внаслідок освоєння новітніх технологій: а) енергетичні — метан вугільних родовищ і сланцевий газ; б) рудні — алюміній, літій, золото та срібло, платиноїди, лантаноїди і близький до них ітрій; в) нерудні — флюсові вапняки й доломіти, бентонітові глини, барит, графіт.

Категорія Г — родовища в Україні промислово не розробляються, поклади вивчені недостатньо. Сировина може стати важливою в перспективі.

Див. також:

Горючі корисні копалини України
Металічні корисні копалини України
Неметалічні корисні копалини України
Гідромінеральні ресурси України

Література

1. Атлас родовищ нафти і газу України : у 6 т. / гол. ред. М. М. Іванюта. Львів : Центр Європи, 1998.
2. Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. та ін.; за ред. Л. С. Галецького. Київ : Геос-ХХІ століття, 2001. 168 с.
3. Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Металічні і неметалічні корисні копалини / Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. ; Наук. ред. М. П. Щербак, О. Б. Бобров. НАН України, Держ. геолог. служба України. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 739 с.
4. Гурський Д. С. Неметалічні корисні копалини // Металічні і неметалічні корисні копалини / Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. ; Наук. ред. М. П. Щербак, С. В. Гошовський. НАН України, Держ. геолог. служба України. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 2. 551 с.
5. Мала гірнича енциклопедія: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
6. Омельчук О.В., Загнітко В.М., Курило М.М. Пошуки та розвідка родовищ корисних копалин. Київ : Інститут геології НАН України, 2017. 198 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Корисні копалини України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Корисні копалини України (дата звернення: 10.11.2026).

 

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.06.2023