Зібер, Микола Іванович

Ziber, Nikolaj Ivanovich.jpg

Зі́бер, Мико́ла Іва́нович (22.03.1844, м. Судак, тепер АР Крим, Україна — 10.05.1888, м. Ялта, тепер АР Крим, Україна) — економіст, статистик, соціолог, громадський діяч.

Зібер, Микола Іванович

Рік народження 22.03.1844
Місце народження Судак, тепер АР Крим, Україна
Рік смерті 10.05.1888
Місце смерті Ялта, тепер АР Крим, Україна
Alma mater Київський університет Св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка)
Напрями діяльності економіст, статистик, соціолог, громадський діяч


Життєпис

1864 після закінчення Сімферопольської гімназії вступив на юридичний факультет Київського університету Св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Під час навчання зацікавився економічними науками, передусім політичною економією та статистикою.

Після закінчення університету (1867) працював мировим посередником у Волинській губернії.

1868 повернувся до м. Києва, склав магістерські екзамени та 1869 захистив магістерську дисертацію з політичної економії «Теорія цінності й капіталу Д. Рікардо у зв’язку з пізнішими доповненнями й роз’ясненнями», яку 1871 було опубліковано в «Університетських відомостях» (Университетскія извѣстія»).

Після захисту два роки перебував у закордонному відрядженні. Відвідав Німеччину, Швейцарію, Бельгію, Францію, Англію, прослухав курси лекцій з політичної економії, соціально-моральної статистики, логіки, ознайомився з діяльністю заводів, фабрик, споживчих товариств, роботою страхових компаній. Це дало змогу не тільки ґрунтовно вивчити стан економічної науки та практики в країнах Європи, а й визначити напрями подальших наукових досліджень.

Після повернення працював доцентом Київського університету Св. Володимира, брав активну участь у громадському житті, зокрема, в роботі Київської громади — незалежного об’єднання національної демократичної інтелігенції, основу якої становила прогресивна університетська професура, та діячі Південно-західного відділу Російського географічного товариства.

1875 з огляду на утиски владою членів Київської громади виїхав до Швейцарії.

1884 через хворобу повернувся до Криму. Останні роки проживав у м. Ялті.

Науковий доробок

М. Зібер — знавець класичної англійської економічної і найновішої німецької літератури. Серед його головних наукових напрацювань — аналіз та систематизація ідей класичної політекономії, популяризація економічного вчення Д. Рікардо; виклад та роз’яснення основних положень економічної теорії К. Маркса; встановлення взаємозв’язку економіки та права; започаткування міждисциплінарного підходу, ідей правової детермінованості суспільно-економічного розвитку; дослідження общинних форм господарювання, первісної економічної культури; історико-економічний аналіз промислового розвитку, кооперації, галузевої структури господарства; випрацювання теоретичних і методологічних засад статистики. М. Зібер вивчав історико-економічні питання, порівнюючи соціально-економічні процеси в різних країнах світу: общинне володіння у Швейцарії та історію швейцарської альменди; стан землеробства в США, Англії та Ірландії; фабричне законодавство Великої Британії та інше.

З 1873 на сторінках «Університетських відомостей» почав друкувати переклад книги Д. Рікардо «Витоки політичної економії», яка того самого року вийшла окремим виданням. Опублікував власну монографію «Життя та праці Д. Рікардо» з короткою біографію Д. Рікардо та характеристикою його вчення.

У «Нарисах первісної економічної культури» (1883) М. Зібер пояснив природу первісних економічних інституцій та здійснив порівняльний аналіз і синтез особливостей економічної організації та деяких закладів права первісних народів. Для реалізації задуму опрацював значний обсяг літератури, вивчив різні сторони господарського життя народів Океанії, Америки, Азії та Африки. Заслугою М. Зібера стало ґрунтовне дослідження общинних способів господарювання та всебічне висвітлення первісної життєдіяльності в різноманітних видах виробництва, розподілі й споживанні, у формах власності, початкового обміну, сімейних і шлюбних відносинах, у процесі розвитку діяльності общин тощо. Вчений описав економічну культуру українців, виявив її загальні та специфічні риси на підставі глибокого розуміння національних традицій і ментальності.

Ретельний аналіз матеріалу, який зібрав М. Зібер (зокрема в Британському музеї) та значущість висновків дають підстави порівнювати його роботу зі студіями Г. Спенсера і Г. Мена (обидва також працювали над проблемами минулого).

1885 вийшла друком книга «Давид Рікардо і Карл Маркс у їх суспільно-економічних дослідженнях» (до певної міри перероблена «Теорія цінності», 1871), яку вважають історико-теоретичною працею про значущість усієї класичної школи економістів — А. Сміта, Т. Мальтуса, Дж. Ст. Мілля, Д. Рікардо та К. Маркса. У монографії, що має передмову та тринадцять розділів, всебічно проаналізовано вчення К. Маркса про теорію вартості та грошей, поняття капіталу, виникнення та збереження капіталу, причини походження прибутку та цінність робочої сили, теорію накопичення капіталу та капіталістичного закону народонаселення. М. Зібер розтлумачував методологічні підходи та економічні погляди К. Маркса, описав природну еволюцію теорії Д. Рікардо в ученні К. Маркса, висвітлив процес розвитку капіталістичного виробництва та показав зміни господарських форм від простого ремісництва до мануфактури, а надалі — до машинно-фабричної промисловості. М. Зібер акцентував на витоках і спадковості вчення К. Маркса як закономірного й логічного продовження ідей класичної економічної теорії та місце К. Маркса в її структурі. Пізніше наукову спадщину М. Зібера (попри глибину й широкий спектр тематики наукових досліджень ученого) було звужено до коментування й популяризації економічної теорії К. Маркса.

1874 М. Зібер як член Південно-західного відділу Російського географічного товариства брав участь у проведенні одноденного перепису мешканців м. Києва. Учений склав план і програму перепису, втілив свої знання і задуми під час аналізу статистичного матеріалу, його систематизації та групування. Був одним із розробників форми таблиць для зведення отриманих даних, визначив групувальні ознаки та правила формування груп. Опубліковані матеріали перепису (1875) засвідчили ґрунтовність їхнього наукового опрацювання.

1875 М. Зібер підготував для Південно-західного відділу Російського географічного товариства «Досвід програми для збирання статистико-економічних відомостей». Книга стала головним джерелом для укладачів практичних програм земської статистики (давала змогу докладно описати стан соціально-економічних явищ). Автор передбачив необхідність добору запитань таким чином, щоб кожне мало самостійне призначення і водночас у поєднанні з рештою запитань давало додаткову інформацію. М. Зібер радив особливу увагу приділяти вибору об’єкта та встановленню часу спостереження, а для підвищення цінності дослідження аналізувати соціально-економічні явища не тільки в статиці, а й у динаміці.

Додатково

Ще студентом М. Зібер вирізнявся серйозністю, вдумливістю, начитаністю, вражав співрозмовників ерудованістю і глибиною знань.

М. Зібера вважали вченим з глибоким розумом, надзвичайно ерудованим, з виключно доброю, гуманною і прекрасною душею, людиною великої щирості та правдивості. Його мова вирізнялась рідкісною ясністю, виразністю і навіть художністю. Писав швидко, легко й глибоко, вмів просто пояснювати складні економічні явища й процеси. Діапазон його економічних і статистичних студій був надзвичайно широким. Насичені багатим фактологічним матеріалом, виконані на базі тогочасного рівня історико-економічних досліджень, праці М. Зібера не втратили й до сьогодні пізнавального і джерелознавчого значення.

Праці

  • Теория ценности и капитала Д. Рикардо в связи с позднейшими дополнениями и разъяснениями // Киевские Университетские Известия. 1871. № 1–2. С. 4–11.
  • Отчет магистра политической экономии Николая Зибера о пребывании за границей с января по сентябрь 1972 года. (Без місця і дати).
  • Жизнь и литературная деятельность Давида Рикардо // В кн.: Сочинения Давида Рикардо. Перевод под редакцией и с примечаниями Н. Зибера. Киев, 1873.
  • Что такое статистика? // Знание. 1874. №8.
  • Опыт программы для собирания статистико-экономических сведений. Киев : Типография М. П. Фрица, 1875.
  • По поводу рецензии «Киевлянина» на перепись 2 марта 1874 года. Соображения и заметки одного из принимавших участие в разработке переписи. Киев : Типография М. П. Фрица, 1875.
  • Экономическая теория Маркса // Знание. 1876. № 10, 12; 1877. № 2.
  • Экономические эскизы // Отечественные Записки», 1880. № 12; 1881. № 3, 5, 6, 9, 11; 1882. № 4, 6.
  • История швейцарской альменды // Вестник Европы. 1881. № 10.
  • Судьбы общинного владения в Швейцарии» // Вестник Европы. 1882. № 7.
  • Общественная экономия и право // Юридический вестник. 1883. № 5, 9, 10.
  • Избранные экономические произведения. В 2-х тт. Т. I. Давид Рикардо и Карл Маркс в их общественно-экономических исследованиях. Статьи. Соцэкгиз, 1959.
  • Избранные экономические произведения. В 2-х тт. Т. II. Очерки первобытной экономической культуры. Статьи. Соцэкгиз, 1959.

Література

  1. Чубинский П. П. Доклад о части выработанных комиссией форм таблиц для разработки данных, полученных путем переписи // Записки Юго-западного Отдела Императорского русского географического общества. Т. 2. За 1874. Киев : Типография М. П. Фрица. 1875. С. 9–10.
  2. Русов А. А. О статистики-экономической программе Н. И. Зибера // Труды Вольного Экономического общества. 1903. № 6. С. 35–52.
  3. Русов А. А. Краткий обзор развития русской оценочной статистики. Киев : Издание «Кружка студентов Киевлян» Киевского коммерческого института. Типография А. И. Гросман. 1913. 119 с.
  4. Клейнборт Л. М. Николай Иванович Зибер. Петроград : Колос. 1923. 96 с.
  5. Овсянико-Куликовский Д. Н. Воспоминания. Петроград : Время. 1923. 190 с.
  6. Бованенко Д. Є. Микола Іванович Зібер (До сорокаліття смерті). Київ, 1928. 19 с.
  7. Злупко С. Н. И. Зибер — исследователь мировой экономики и экономической мысли (к 150-летию со дня рождения) // Экономика Украины. 1994. № 8. С. 67–74.
  8. Базилевич В. Д. Творча спадщина М. І. Зібера в контексті еволюції сучасної економічної науки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2007. № 96. С.4–7.
  9. Нестеренко О. Історико-еволюційний підхід у науковій спадщині М. Зібера // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2007. № 96. С. 23–27.
  10. Галицька Е. В., Прімєрова О. К. Життєвий шлях та наукова діяльність Миколи Івановича Зібера

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Галицька Е. В., Прімєрова О. К. Зібер, Микола Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зібер, Микола Іванович (дата звернення: 24.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.04.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ