Звоницька, Агнеса

Звони́цька, Агне́са Соломо́нівна (17.04.1897, м. Київ, тепер Україна — 17.08.1942, с. Боролдой, тепер Кемінського району Чуйської області, Киргизстан) — соціолог, соціальний психолог, криміналіст, авторка концепції соціального зв’язку та соціальної еєктивації.

Звоницька, Агнеса
Народження	17.04.1897
Місце народження	Київ
Смерть	17.08.1942
Місце смерті	Боролдой
Напрями діяльності	соціологія, соціальна психологія, криміналістика

Життєпис

Народилась у сім’ї адвоката і письменниці. Закінчила гімназію у м. Києві. Вивчала соціологію та психологію на Київських вищих жіночих курсах (1907), право — у Гейдельберзькому університеті (1913–1914); з початку Першої світової війни продовжила навчання у Швейцарії, де здобула вищу юридичну освіту.

У травні 1915 повернулася до м. Києва. 1918 переїхала до м. Петрограда (тепер м. Санкт-Петербург) і стала співробітницею Інституту з вивчення мозку та психічної діяльності (тепер у складі Інституту фізіології імені І. П. Павлова РАН), який створив та очолив В. Бехтерєв.

Працювала на посаді асистента в лабораторії колективної рефлексології, якою завідував спочатку П. Сорокін, а згодом — сам В. Бехтерєв.

Певний час керувала цією лабораторією, а також була членом вченої ради інституту, наукового комітету відділу виховання, комісії з вивчення праці радіопрацівників.

У зв’язку із хворобою батька 1920 звільнилася з інституту та поїхала до м. Києва. 1921–1925 викладала на юридичному факультеті Київського інституту народного господарства (тепер Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана). У 1923–1924 навчальному році на юридичному факультеті було створено навчально-допоміжний заклад нового типу — «Юридичну клініку». Метою закладу було вивчення особистості злочинця, психології свідка та суддів, юридичне консультування. Загальне завідування було покладено на Звоницьку.

Після смерті батька 1925 повернулася до м. Ленінграда (тепер м. Санкт-Петербург) і відтоді до 1929 працювала науковим співробітником в Інституті з вивчення мозку та психічної діяльності. За сумісництвом 1926–1930 працювала науковим співробітником Криміналістичного кабінету (Ленінградської філії Державного інституту з вивчення злочинця та злочинності). Результати досліджень апробовано в доповідях: «Хуліганство та важка форма злочинності», «Бандитизм як соціальне явище», «Вбивства та тяжкі поранення у зв’язку з алкоголізмом», «Війна та злочинність» тощо.

Працювала старшим асистентом у психотехнічній лабораторії тресту «Лентрамвай» (1930–1936), одночасно з березня 1935 — старшим науковим співробітником на кафедрі психології Державного інституту наукової педагогіки, яку очолював С. Рубінштейн. Одним із підсумків роботи на кафедрі психології стала публікація статті «Психологічний аналіз зв’язності мовлення та його розвитку у школяра» (1941).

Під час Другої світової війни (1941) евакуювалася до м. Фрунзе (тепер м. Бішкек), звідки переїхала до с. Боролдой (працювала вчителькою у сільській школі).

Архів Звоницької втрачено під час блокади м. Ленінграда.

Науковий доробок

Звоницьку вважають першою жінкою-соціологом на теренах Російської імперії. Належала до психологічного напряму в соціології.

Основні соціологічні праці: монографія «Спроба з теоретичної соціології» (т. 1 «Соціальний зв’язок», 1914; наступні томи не опубліковано) та статті «Про нові течії у вченні про особистість» (1919) і «Рефлексологія та вчення про особистість» (1926), які, ймовірно, були главами другого тому праці «Спроба з теоретичної соціології».

У т. 1 «Соціальний зв’язок» дослідниця розглянула зв’язок соціальний як предмет і наріжний камінь теоретичної соціології.

Авторка вивчала природу наслідування, що включає три етапи:

момент набуття особистістю знань і властивостей від навколишнього середовища (проєктивний момент);
відбиття цих набутих знань та властивостей в особистій свідомості (суб’єктивний момент);
припущення існування цих суб’єктивно відбитих властивостей в особистостях з оточення (еєктивний момент).

Проєктивний та еєктивний моменти Звоницька розглядала як два полюси самосвідомості індивіда. Постійний перехід від проєктивного до еєктивного полюсу становить загальний закон розвитку особистості. Саме еєктивацію Звоницька вважала сутністю феномена соціального зв’язку та спільної діяльності. За різними соціальними ознаками (релігійними, політичними, професійними, національними тощо) люди можуть встановлювати численні соціальні зв’язки, які створюють контексти, що перетинаються. Кожна особистість є точкою перетину різних соціальних груп та створює різні за обсягом «кола соціального зв’язку».

У четвертому розділі праці («Розрив соціального зв’язку») Звоницька подала власну концепцію соціального конфлікту. Виокремила два види конфлікту:

конфлікт між особистістю та суспільством — відбувається у разі порушення еєктивації ізольовано окремим індивідом;
соціальна криза (конфлікт між соціальними групами) — трапляється у разі порушення соціальних зв’язків у процесі еєктивації на рівні цілої групи або частини суспільства, чиї дії ведуть до порушення соціального порядку.

Сформулювала кілька закономірностей щодо перебігу соціальних конфліктів:

що глибший соціальний зв’язок і тісніші відносини в соціальній групі, то різкіше й глибше в ній відбувається соціальна криза;
що масштабніше й частіше відбуваються порушення імперативних (на погляд кожної сторони) норм, то більше зростає обурення;
у ситуації постконфліктного стану суспільства ненависть змінюється соціальною втомою, станом пригніченості та апатії.

Вагому роль у відновленні соціального зв’язку дослідниця відводила симпатії (як фундаменту для відновлення соціального зв’язку між членами суспільства після завершення соціальної кризи).

Праці

Опыт теоретической социологии. Киев : Книгоиздательство И. Самоненко, 1914. 294 с.
К вопросу об изучении преступника и преступности. Научные записки Киевского института народного хозяйства // Техника, экономика и право. 1924. № 3. С. 74–91.

Література

Міхневич Л. В. Агнеса Соломонівна Звоницька — єдина жінка — викладач юридичного факультету КІНГ // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2011. Вип. 165. Ч. 2. С. 38–43.
Батаєва К. Концепція соціального зв’язку Агнеси Звоницької // Вісник Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Серія: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. 2022. № 48. С. 14–20.

Автор ВУЕ

К. В. Батаєва

Покликання на цю статтю: Батаєва К. В. Звоницька, Агнеса // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Звоницька, Агнеса (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.12.2024