Ескери

Еске́ри (від ірл. eiscir — гребінь, гряда) — загальна назва акумулятивних водно-льодовикових форм рельєфу, сформованих усередині льодовика.

До ескерів відносять ози, ками, дельтово-льодовикові тераси та інші валоподібні звивисті гряди відкладів піску, гальки, гравію, валунів, суглинку тощо, утворені потоками талих вод льодовиків.

Ескер Мейсон, штат Мічиган, США.

Характеристика

Висота ескерів — 20–50 м і більше, ширина — від 100–200 м до 1–2 км, довжина — 30–40 км, зрідка — до кількох сотень кілометрів. Можуть існувати як один канал або бути частиною розгалуженої системи. Зрідка мають форму безперервних хребтів, розділених проміжками звивистих сегментів.

Походження

Утворені в четвертинний льодовиковий період. Рухалися в напрямку льодовикового потоку, заповнюючи найнижчі місця рельєфу, такі, як долини та русла річок. Вважають, що більшість ескерів утворено в тунелях із льодовими стінами завдяки потокам, які протікали всередині та під льодовиками. Пластичний потік і танення базального льоду визначає розмір і форму підлідного тунелю. Ескери також утворювалися шляхом накопичення осаду в надльодовикових каналах, у тріщинах, лінійних зонах між застійними блоками або у вузьких затоках поблизу кінцевої зони льодовиків, де лід відносно тонкий і швидкість його пересування незначна. У западинах ескерів можуть утворюватися озера, які не завжди мають поверхневі витоки і припливи й можуть різко змінюватися з часом.

Поширення

Поширені у Швеції, Фінляндії, Німеччині, Данії, Польщі, Норвегії, Ісландії, Гренландії, Великій Британії, Ірландії, країнах Балтії та Росії (Ленінградська область), Канаді, США.

Численні ескери знаходяться у США: на півдні штату Мічиган є понад 1 000 ескерів (найбільший — Мейсон, завдовжки 35 км); протяжність системи ескерів у штаті Мен — до 160 км; довгі ескери трапляються на півночі штату Нью-Йорк.

Ескер Телон завдовжки майже 800 км проходить по кордону між територією Нунавут і Північно-Західними територіями в Канаді.

Ескери виявлено на Марсі у рівнині Аргір та на Південному полюсі.

В Україні на заході Полісся відомі ози (довгі вузькі піщані вали), на півночі Житомирської області — ками (горби 6–12 м заввишки), на Поліській низовині — палеоморенні рівнини і горби.

Література

Banerjee I., McDonald B. Nature of esker sedimentation // Glaciofluvial and Glaciolacustrine Sedimentation. Society of Economic Paleontologists and Mineralogists, Special Publication. 1975 № 23. P. 132–154.
Reineck H.-E., Singh I. Depositional Sedimentary Environments. 2nd ed. Berlin : Springer, 1980. 551 p.
Easterbrook D. J. Surface Processes and Landforms. 2nd ed. Upper Saddle River : Prentice Hall, 1999. P. 352.
Head J., Pratt St. Extensive Hesperian-Aged South Polar Ice Sheet on Mars: Evidence for Massive Melting and Retreat, and Lateral Flow and Ponding of Meltwater // Journal of Geophysical Research. 2001. Vol. 106. Is. E6. P. 12.275–12.299.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Banks M., Lang N., Kargel J. et al. An Analysis of Sinuous Ridges in the Southern Argyre Planitia, Mars Using HiRISE and CTX Images and MOLA Data // Journal of Geophysical Research. 2009. Vol. 114. Is. E9. P. 1–19.
Ahnert F. Einführung in die Geomorphologie. 5 aufl. Stuttgart : Ulmer, 2015. 458 p.