Епігенез (геологія)

Епігене́з (від епі… і генез) — вторинні геологічні процеси, що зумовлюють зміни мінералів та гірських порід після їхнього утворення.

Епігенетичні процеси стосуються геологічних і географічних об’єктів, що розвинулися під час та після формування загальних геологічних структур. У контексті геології час вторинних процесів близький до періоду формування загальної геологічної структури і пов’язаний з її утворенням.

Епігенетичні мінерали утворилися пізніше комплексів, до яких вони входять.

Епігенетичні родовища — поклади корисних копалин, утворені пізніше вмісних гірських порід і відмінні від них за мінеральним та хімічним складом. Зазвичай представлені січними жилами, лінзами, штоками, трубками.

До епігенетичних об’єктів відносять:

• долини жолобів, що прорізаються в нижні шари гірських порід (є епігенетичними стосовно підняття);
• дайки магматичних гірських порід або мінеральні жили, що прорізають вмісну породу (є епігенетичними стосовно формування).

Література

1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
2. Murawski H., Meyer W. Geologisches Wörterbuch. 12 auflage. Berlin : Springer, 2017. 232 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Епігенез (геологія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Епігенез (геологія) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.11.2025