Еллін

Е́ллін, Гелле́н (грец. Ἕλλην) — персонаж давньогрецької міфології, перший цар Фессалії й володар міста Фтії, родоначальник усіх греків, епонім Еллади та еллінів.

За міфами, був сином Девкаліона та Пірри (єдиної пари, що вижила після великого потопу, зісланого Зевсом для знищення людства), за іншою версією — сином Зевса та Пірри. За родоводом від Девкаліона — онук Прометея.

Його ім'я пов'язують з культом місячної богині Елли (Елени, Селени), що існував у Фессалії (згідно з Павсанієм).

Мав трьох синів від німфи Орсеїди — Еола, Дора і Ксуфа (Ксута), що стали родоначальниками грецьких племен (відповідно, еолійців, дорійців, а від нащадків Ксуфа — ахейців та іонійців). Старший Еол успадкував від батька трон Фессалії, молодший Дор переселився до г. Парнас, де заснував дорійську громаду, середній Ксуф утік до м. Афін після звинувачень у крадіжці. Племінник Елліна Етлій та його нащадки стала прабатьками етолійців та епіротів.

Згідно з переказом, гробниця Елліна була розташована в Афінах. Етіологічний міф про Елліна як родоначальника акцентує спільне походження та етнічну єдність греків, попри розмаїття племен і діалектів. Поширення етноніму «елліни» та спільної еллінської ідентичності відносять до 8–7 ст. до н. е.