Григорій VI

Григо́рій VI [ лат. Gregorius VI; світське ім’я — Джованні Граціано (італ. Giovanni Graziano або італ. Giovanni dei Graziani); дата народження невідома, м. Рим, тепер Італія — 1047 або 1048, імовірно м. Кельн, тепер Німеччина] — церковний діяч, Папа Римський у 01.05.1045 — 20.12.1046.

Життєпис

Відомостей про життєпис небагато.

До вступу на Святий Престол виконував обов’язки архіпресвітера у базиліці Сан-Джованні-а-Порта-Латина в Римі.

Прямих свідчень про освіту Граціано немає. Але відомо, що його проповіді збирали чималу кількість слухачів, він зажив великого авторитету серед кліру й мирян, був прихильником ідеї оновлення та зміцнення церкви. До однодумців Граціано належали його секретар і капелан Гільдебранд із Соани (майбутній папа Григорій VII), а також архієпископ Амальфійський Лаврентій — один із знаних інтелектуалів того часу.

За деякими свідченнями, був хрещеним батьком папи Бенедикта ІХ.

Понтифікат

Служіння Джованні Граціано припало на складні часи боротьби за папський престол між кланами римської аристократії та імператорською владою.

Щоби уникнути загрози втрати незалежної церковної влади, а також уможливити реформування церкви (у подальшому — Григоріанська реформа), діяч був вимушений піти на злочин симонії: викупив папство за тисячу фунтів срібла у чинного понтифіка Бенедикта ІХ (під час його другого терміну правління). Неясно, чи була сума виплачена самим Граціано, чи, як він пізніше стверджуватиме, його прихильниками. Канонічність обрання (01.05.1045) також є предметом полеміки: за деякими свідченнями, був особисто обраний своїм попередником, Бенедиктом ІХ, який добровільно зрікався Апостольського престолу.

Посів Римську катедру під іменем Григорія VI. Вважають, що обрання було здійснено за тимчасової згоди між двома конкурентними партіями римської аристократії — Кресцентіїв, із роду яких був папа Сильвестр III (правив 20.01–10.03.1045, після першого вигнання Бенедикта ІХ з Рима), і графів Тускулунських, висуванцем яких був Бенедикт ІХ.

Із результатами перманентних перевиборів на папський престол, на який упродовж 1045–1046 водночас претендували Бенедикт ІХ, Сильвестр ІІІ і Григорій VI, не погодився король Генріх ІІІ Чорний (1017–1056). Король, зацікавлений зберегти свій вплив на церковну владу в Римі та проводити власні політичні рішення в Італії, восени 1046 ініціював синод у м. Павії, на якому засуджено симонію під час виборів понтифіка.

У грудні 1046 новий синод у м. Сутрі, офіційною метою якого була боротьба зі схизмою у Римській церкві, розглянув питання щодо симонії, скоєної Григорієм VI. Папа публічно визнав ганебну домовленість із Бенедиктом ІХ. За деякими джерелами, синод під тиском імператора усунув папу з престолу, за іншими — папа добровільно склав з себе повноваження. Після його зречення та за підтримки Генріха ІІІ Апостольський престол посів новий папа — Климент II (з 25.12.1046).

Григорій VI був відправлений на заслання до Німеччини (ймовірно у м. Кельн) у супроводі найближчого соратника Гільдебранда та деяких інших священників. Бенедикт ІХ і Сильвестр ІІІ також були засуджені та позбавлені можливості претендувати на папство.

Припускають, що можливість нового сходження Дж. Граціано на папський престол з'явилася після смерті Климента II (09.10.1047). Однак Генріх III запропонував іншу кандидатуру (папа Дамасій II).

До останніх днів життя колишнього папу супроводжував секретар Гільдебранд.

Додатково

Після смерті Григорія VI Гільдебранд повернувся до м. Рима (в січні 1049), уже із папою Левом ІХ. Пізніше Гільдебранд був сам обраний папою (22.04.1073) та узяв ім’я Григорій VIІ, чим склав данину пам’яті Григорію VI, засвідчив свою віру і впевненість у легітимності його обрання єпископом Риму.

Література

1. Borino G. B. L'elezione e la deposizione di Gregorio VI // Archivio della R. Società di Storia Patria. 1916. № 39. Р. 141–252, 295–410.
2. Poole R. L. Benedict IX and Gregory VI // Proceedings of the British Academy. 1918. Vol. 8. Р. 199–235.
3. Wolter Н. Die Synoden im Reichsgebiet und in Reichsitalien von 916 bis 1056. Paderborn : Schöningh, 1988. 526 р.
4. Mann H. K. The Lives of the Рopes in the Early Middle Ages : in 18 vol. London : Forgotten Books, 2018.
5. Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 1: Римські єпископи (папи) від перших століть християнства до розділення Східної і Західної церков у 1054 році. С. 347–349.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Григорій VI // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорій VI (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.09.2023