Григорій V
Григо́рій V [ лат. Gregorius V; світське ім’я — Бруно Каринтійський (нім. Bruno von Kärnthen); точна дата і місце народження невідомі, бл. 970/972, імовірно тепер земля Штирія, Австрія — 18.02.999, м. Рим, тепер Італія ] — церковний діяч, Папа Римський у 03.05.996 — 18.02.999.
|
Григорій V (Gregorius V) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Бруно Каринтійський |
| Народження | бл. 970/972«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.97. |
| Місце народження | Штирія |
| Смерть | 18.02.999 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | Рим |
| Місце діяльності | Німеччина, Італія |
| Напрями діяльності | церковне адміністрування, дипломатія |
| Традиція/школа | християнство |
Життєпис
Походив з вищих аристократичних кіл, належав до Салічної династії. Був сином герцога Каринтії Отто І та онуком імператора Оттона І Великого.
Навчався у кафедральній школі м. Вормса під наставництвом впливового Майнцького архієпископа Віллігіса (бл. 940–1011, у 990-х — фактичний регент імперії). Тут же розпочав свою службу придворним капеланом.
У 996 супроводжував короля Оттона ІІІ (який доводився йому двоюрідним братом) під час поїздки до м. Рима на запрошення Папи Римського Івана ХV для вирішення конфлікту з римською аристократією. Дорогою надійшла звістка про смерть папи. Прибувши до Рима, капелан Бруно на вимогу Оттона ІІІ і за підтримки народу і духовенства 03.05.996 зійшов на Римський престол під іменем Григорій V (у віці 24 р.).
Діяльність
Мав ґрунтовну богословську освіту, був визнаним ерудитом та інтелектуалом, прагнув у своїй службі Церкві бути подібним до папи Григорія І Великого (звідси — вибір імені). Підтримував діяльність Оттона ІІІ, спільно з ним плекав плани перебудувати Європу на основі об’єднаної християнської Церкви.
21.05.996 Григорій V увінчав Оттона ІІІ імператорською короною. Разом із імператором за кілька днів (25.05) провів показовий судовий процес над римським патрицієм Кресцентієм (був засуджений до страти за участь у спробі повалення попереднього папи). Григорій V помилував Кресцентія, змусивши його підкоритися владі імператора.
Практично одразу новий папа став заручником політичних інтриг римської знаті. Після від’їзду Оттона ІІІ до Німеччини Кресцентій знову організував переворот у м. Римі, внаслідок чого Григорій V був змушений утікати до м. Павії, а потім у м. Сполето. Кресцентій шукав підтримки в Константинополі, спровокував римлян обрати на Святий престол калабрійця Івана Філагатоса (антипапа Іван ХVІ).
У січні 998 Оттон ІІІ придушив заколот, Кресцентія було скарано на смерть, антипапу Івана ХVІ піддали жорстоким тортурам, публічному приниженню й заслали у монастир, де той і помер.
Після поновлення на Римському престолі Григорій V зайнявся реформуванням церкви у дусі Клюнійської реформи, надав монастирям численні привілеї, боровся проти симонії, створював нові кафедри, відновив Мерзебурзьке єпископство (що було ліквідоване в 981). Наказав архієпископу Адальберту Празькому повернутися із римського монастиря на свою кафедру в м. Прагу. Перевів знаного вченого, астронома, математика єпископа Герберта з Орільяка (майбутнього папу Сильвестра ІІ) з м. Реймса на кафедру в Равенні (998) та дарував йому паллій.
Гостро конфліктував з французьким монархом Робертом II Побожним через шлюб, укладений монархом без церковного дозволу.
Раптова смерть папи стала причиною версій про отруєння (не доведено). Був похований у базиліці Святого Петра в Римі біля місця захоронення Пелагія І. 15.01.1609 рештки папи у стародавньому саркофазі переміщені в каплицю гротів Ватикану, відому як Оттоніана (за іменем похованого там імператора Оттона ІІ Рудого). Збереглася епітафія, що уславлює папу за щедрість, милосердя і вміння проповідувати трьома мовами (латинською, франкською та народною італійською).
Додатково
- Григорій V — перший понтифік, якого історики зараховують до пап німецького походження (за ін. версією — другий після остгота Боніфація ІІ). Насправді це твердження носить умовний характер, бо німецька національна свідомість почала формуватися лише з 15 ст.
- Грек за походженням Іван Філагатос (пом. бл. 1001), що став антипапою, свого часу був учителем Григорія V і хрещеним батьком Оттона ІІІ.
Література
- Kelly J. N. D. The Oxford Dictionary of Popes. Oxford : Oxford University Press, 1986. Р. 134–135.
- Mittermaier K. Die deutcshen Papste. Graz; Wien; Köln : Styria, 1991. 200 p.
- Petruzzi C. Gregorio V, papa // Mondo vaticano — Passato e presente a cura di Niccolò Del Re. Città del Vaticano : Libreria Editrice Vaticana, 1995. Р. 570–571.
- Huschner W. Gregorio V, papa // Treccani. URL: https://www.treccani.it/enciclopedia/papa-gregorio-v_(Dizionario-Biografico)/
- Glenn J. Politics and History in the Tenth Century: The Work and World of Richer of Reims. Cambridge : Cambridge University Press, 2007. 336 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Григорій V // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорій V (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.09.2023
