Гедеон

Гедео́н, Гідеон (івр. גִּדְעוֹן‎‎), також Єруббаал, Єрувваал — згідно з біблійною Книгою Суддів, пророк, виборний вождь і воєначальник ізраїльських колін. У християнстві вшанований як святий.

Зміст

1 У Старому Завіті
2 Рецепції
3 Джерело
4 Література
5 Автор ВУЕ

У Старому Завіті

Історія Гедеона викладена у розділах 6–8 Книги Суддів. Переказані в ній події, за традицією, відносять до 12 або 11 ст. до н. е.

За Біблією, був наймолодшим сином Йоаша з роду Авієзера, «найслабшої родини» з коліна Манасії, мешкав у Офрі. За покликом Господнього ангела (Суд. 6:11–21) очолив боротьбу ізраїльтян проти «мідіянців», «амалекитянців» та інших східних племен, які «приходили, щоби спустошувати край», нищили урожай, вимушували ізраїльтян ховатися у горах і скелях.

Перед початком походу, за Божим наказом (Суд. 6:25–27), зруйнував жертовник Ваалу і зрубав священне дерево Астарти (мотив відмови від ідоловклоніння), а на його місці спорудив жертовник Господу. Того ж дня отримав ім’я Єрувваал [етимологія є предметом полеміки, ймовірно «Той, хто судиться (сперечається, бореться) з Ваалом», «Суперник Ваала»]. Попросив перед битвою знак Божої підтримки і майбутньої перемоги — того, що «саме його рукою» буде врятований Ізраїль» (Суд. 6:36–40). Знамення було подвійним: у першу ніч овече руно було зрошене росою, тоді як земля довкола лишилася сухою; у другу ніч — навпаки, сухе руно лежало на вологій землі.

На чолі невеликого загону звитяжців здобув рішучу перемогу над численним військом мідіянців. Причому з 32-х тисяч ізраїльтян обрав, за вказівкою Бога, лише «три сотні мужів» (Суд. 7:2–7). Вночі воїни посіяли паніку у ворожому таборі, примусили ворогів тікати, схопили і стратили мідіянських князів.

Відхилив пропозицію ізраїльтян стати правителем: «Не буду я владарювати над вами; так само не владарюватиме над вами і мій син, — Господь буде владарювати над вами!» (Суд. 8:23). Але з трофеїв кожного зібрав «по одній золотій сережці», виготовив з усього золота «ефод» (ймовірно, нагрудник первосвященника), помістив його як важливий культовий предмет в рідному місті.

За переказом, мідіянці, упокорені Ізраїлем, «більше не підносили своєї голови; край мав спокій протягом сорока років, поки був живий Гедеон» (Суд. 8:28). Мав «сімдесят синів», з-поміж них і Авімелеха, що стане наступним суддею Ізраїля. Після смерті Гедеона ізраїльтяни «знову відвернулися від Господа», «залишилися невдячними» і до родини Єруввала-Гедеона.

Рецепції

Апостол Павло згадує Гедеона у Посланні до Євреїв (див. Новий Завіт) серед пророків, які «вірою перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, …були сильними у війні, обернули до втечі полки чужинців» (Євр. 11:32–34).

Дмитро Туптало назвав свою збірку богородичних оповідань «Руно орошенное» (уперше надрукована в Чернігові, 1683) — алегорія на епізод, коли Господь на прохання Гедеона підтвердити його обраність зросив вовняне руно. Назагал саме від старозавітної історії походить християнська церковна традиція алегорично називати Діву Марію Руном, яка у Благовіщенні була окроплена росою — Божою благодаттю.

Представники біблійної критики характеризують історію Гедеона як наратив, складений головно з трьох джерел: від Ягвіста (J), Елогіста (E) та авторів Второзаконня (D); вказують на пізніші інтерполяції та редакційні коментарі, включені в текст.

Джерело

Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / За ред. о. Рафаїла Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.

Література

Amit Y. The Book of the Judges: The Art of Editing. Leiden : Brill, 1999. 427 р.
Вarton J., Muddiman J. Oxford Bible Commentary. Oxford : Oxford University Press, 2001. 1386 р.
Niditch S. Judges: A Commentary. Louisville : Westminster John Knox Press, 2008. 290 р.
Ісіченко І., архієп. «Руно орошенноє» в метафоричній стратегії свт. Димитрія Туптала // Сіверянський літопис. 2020. № 2. С. 211–223. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/170723/17-Isichenko.pdf?sequence=1
Hirsch E. G. Gideon // Jewish Encyclopedia URL: https://www.jewishencyclopedia.com/articles/6664-gideon