Гавел, Вацлав

Вацлав Гавел

Гавел, Вацлав (Václav Havel)
Народження	05.10.1936
Місце народження	Прага
Смерть	18.12.2011
Місце смерті	Градечек
Місце діяльності	Чехія
Напрями діяльності	політика, драматургія

Га́вел, Ва́цлав чеськ. Václav Havel; 05.10.1936, м. Прага, тепер Чехія — 18.12.2011, м. Градечек, Чехія) — політик, громадський діяч, дисидент, драматург, поет та есеїст, останній президент Чехословаччини (1989–1992), перший президент Чехії (1993–2003).

Життєпис

Дід Вацлав Гавел (1861–1921; тепер Чехія) походив зі старовинного роду мельників, був підприємцем у галузі будівництва; зокрема, спроєктував і звів у центрі Праги торгово-розважальний центр Палац «Луцерна» (належав сім’ї Гавелів). Батько — Вацлав Марія Гавел (1897–1979; тепер Чехія), успадкував сімейний бізнес і працював у сфері будівництва; мати — Божена Гавлова (1913–1970; у дівоцтві Вавречкова; друга дружина Вацлава М. Гавела).

1947–1950 навчався в училищі реальному в м. Подєбради (тепер Чехія). 1954 завершив вечірню гімназію у Празі; склав вступні іспити у Хіміко-технологічний університет, але отримав відмову у навчанні через буржуазне походження. 1955 вступив у Чеський технічний університет на спеціальність «Економіка транспорту», навчання не завершив. Восени 1958 призваний на строкову службу, служив в інженерно-саперних військах (м. Чеське Будейовіц); в армії організував любительський театр. 1960 за запрошенням працював декоратором у празькому театрі «На забрадлі» (чес. Divadlo Na Zábradlí). 1964 на запрошення співпрацював із журналом «Тварж». У тому ж році одружився із Ольгою Шпліхаловою (старша за Гавела на три роки, родом із робітничої сім’ї, працювала білетером у театрі «На забрадлі»). 1966 заочно закінчив театральний факультет Академії виконавських мистецтв у Празі (чес. Akademie múzických umění v Praze). Поступово набув популярності як публіцист, критик, редактор. У січні 1996 померла дружина Ольга; Гавел переніс важку операцію на легенях. На початку 1997 взяв шлюб із актрисою празького театру «На Виноградах» Дагмар Вешкрновою, що неоднозначно сприйняли в суспільстві.

Помер від дихальної недостатності. Похований на кладовищі Виногради у Празі.

Діяльність

У жовтні 1952 став співзасновником організації «36» — генераційного антидержавного угрупування студентів вечірніх гімназій [усі з родин декласованої після комуністичного перевороту в Чехословаччині (25.02.1948) еліти]; група випускала самвидавом журнал «Розговори 36» (чес. «Rozhovory 36»). Тоді ж захопився «масариківським соціалізмом» (див. Т. Масарик).

Від середини 1960-х знаходився під контролем секретних спецслужб Чехословаччини (спочатку як «кандидат в агенти»; згодом за особовою справою як небезпечний для комуністичного режиму елемент). Після Празької весни 1968 зацікавився ідеями демократичного соціалізму. Здобув визнання як один із підписантів «Хартії 77» (1977) — ініціативи громадської, що ставила за мету зобов’язати владу Чехословаччини дотримуватися Гельсінських угод 1975. Упродовж 1977–1989 за активну політичну діяльність проти комуністичного режиму чотири рази зазнавав арешту. Один із засновників та очільників Комітету захисту незаконно переслідуваних (1978) — громадської організації, що виступала проти поліцейської сваволі, несправедливості суддів, зловживання владою. Наприкінці 1980-х очолив дисидентську групу «Рух за громадську свободу»; за антикомуністичну пропаганду Гавела ув’язнили і випустили на волю лише завдяки тиску урядів інших країн. Під час Малої (оксамитової) революції (1989) став загальновизнаним національним лідером.

29.12.1989 Гавела обрали президентом Чеської і Словацької Федеративної Республіки (ЧСФР). На посаді президента провів важливі реформи: скасовано цензуру, проведено деполітизацію армії та правоохоронних органів; знято обмеження на створення політичних партій, спілок, товариств; ліквідовані системи стеження за громадянами й обмеження виїзду за кордон. Зовнішня політика Гавела полягала передусім у налагоджені партнерських відносин міжнародних із країнами НДР і ФРН (тепер Німеччина), Австрією, США, Великою Британією, Францією, Ісландією, Канадою, Польщею, Угорщиною та СРСР, встановленні дипломатичних відносин з Ізраїлем і Кореєю. 05.07.1990 був переобраний президентом на дворічний термін; на виборах президента ЧСФР 1992 Гавелу не вистачило 20-ти голосів членів парламенту для обрання главою держави.

Після розпаду ЧСФР обраний першим президентом Чеської Республіки (02.02.1993). У 1998 переміг на президентських виборах у Чехії вдруге. Вів активну політику вступу Чехії в НАТО (1999); сприяв євроінтеграції Чеської Республіки (2004).

Визнання

Нагороджений високими орденами багатьох країн, серед яких орден Почесного легіону (1990, Франція); орден Білого Орла (1993, Польща); орден Білого Лева та орден Томаша Масарика (обидва — 2003, Чехія); орден Канади (2004); Князя Ярослава Мудрого орден (2006, Україна).

Президентська медаль Свободи (2003, США).

Претендент на Нобелівську премію миру 2004.

Іменем Вацлава Гавела названо бібліотеку у Празі (2004), празький аеропорт (2012); в Україні — бульвар у Києві (2016), вулицю у м. Вінниці (2022).

Парламентська Асамблея Ради Європи, бібліотека ім. В. Гавела і фонд «Хартія 77» заснували Премію ім. Вацлава Гавела з прав людини (2013) — щорічну відзнаку за видатні заслуги в сфері захисту прав людини.

Твори

Z mého z̆ivota; Dopis Gustávu Husákovi; Moc bezmocných. Brno : Host, 1978. 123 p.
Dopisy Olze, červen 1979-září 1982. Praha : Atlantis, 1983. 395 p.
O lidskou identitu. Londýn : Rozmluvy, 1984. 397 p.
Do různých stran. Praha : Lidové noviny, 1990. 527 p.
Audience; Protest; Vernisáž. Praha : Artur, 2018. 116 p.

Література

Кайзер Д. Дисидент. Вацлав Гавел. Київ : Темпора, 2012. 424 с.
Williams K. Václav Havel. London : Reaktion Books, 2016. 237 p.
Barton D. Havel: Unfinished Revolution. Pittsburgh : University of Pittsburgh Press, 2020. 374 p.
Vopěnka M. Václav Havel — mocný bezmocný ve 20. století. Praha : Práh, 2022. 92 p.

Автор ВУЕ

Т. В. Лушагіна

Покликання на цю статтю: Лушагіна Т. В. Гавел, Вацлав // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гавел, Вацлав (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.03.2025