Вугілля солоне
Вугі́лля соло́не — вугілля викопне, здебільшого низького ступеня метаморфізму, з високим умістом солей лужних елементів, переважно натрію.
Характеристика
У звичайному вугіллі вміст натрій оксиду (Na2O) у золі менший за 1–2 %; натомість у солоному вугіллі він становить від декількох до десяти й більше відсотків. Більшість дослідників як критерій «солоності» вугілля використовують уміст натрій оксиду у вугіллі або в його золі. У Сполучених Штатах Америки солоним уважають вугілля з масовою часткою натрій оксиду понад 0,5 % у сухому вугіллі або понад 4 % ― у золі. У Німеччині до солоних відносять вугілля з умістом натрій оксиду в золі понад 2 %.
Науковою спільнотою Інституту геологічних наук НАН України запропоновано вважати солоним вугілля, що містить 5,5 % натрій оксиду в золі. У Великій Британії та Австралії використовують два критерії виділення солоного вугілля — за вмістом натрій оксиду (порогові значення: 4,5 % в золі й 1 % у сухому вугіллі) і вмістом хлору (у сухому вугіллі масову частку хлору 0,5 % вважають гранично допустимою).
Методика віднесення вугілля до солоних за вмістом у них (або їхній золі) натрій оксиду, на думку українських науковців (В. Білецький та ін.) недосконала. За підвищеного вмісту у вугіллі тугоплавких солей натрію (зокрема натрій силікату, див. Силікати) негативних явищ, пов’язаних зі шлакуванням (див. Шлак) під час їхнього спалювання, не відбувається. Їх спостерігають лише за наявності легкоплавких сполук натрію — хлориду, сульфату або гуматів. На основі цих уявлень в Інституті фізико-органічної хімії і вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України запропоновано досконаліший спосіб класифікації, згідно з яким вугілля відносять до солоного з урахуванням лише вмісту легкоплавких сполук натрію. Унаслідок високого вмісту солей лужних елементів з порівняно низькою температурою кипіння під час спалювання такого вугілля на нагрівних поверхнях утворюється шар шлаку, обладнання зазнає корозії, викиди хлоровмісних речовин й інших токсичних сполук призводять до забруднення довкілля.
Поширення і запаси
За геологічними даними солоне вугілля поширене в різних куточках світу: у Європі (Німеччина, Чехія, Польща, Велика Британія, Росія, Україна), США, Азії (Казахстан, Росія), Австралії.
В Україні відомі значні (понад 10 млрд т) поклади (див. Поклади корисних копалин) солоного вугілля: Новомосковське (Дніпропетровська область) і Богданівське (Луганська область) родовища (див. Родовище корисних копалин). Перше з них містить солоне вугілля з високим умістом солей (масова частка натрій оксиду в золі 4–16 %). Питання про джерело та час «засолення» залишається дискусійним. Найпоширенішою є думка про епігенетичне (див. Родовища епігенетичні) походження солоності — унаслідок багатократної дії морської води. За новітніми уявленнями органічна маса солоного вугілля представлена як природна сполука включення, де частинками-«господарями» є макромолекулярні (див. Макромолекула) упорядковані структурні одиниці з характеристичними (функціональними) групами й хелатотвірними фрагментами, а частинками-«гостями» є гідратовані йони натрію, хлору та заліза. При цьому в солоному вугіллі спостерігають поєднання властивостей вугілля низької та високої стадій метаморфізму.
Розвідані запаси солоного вугілля в Україні оцінюють у 12–10 млрд т у Західному Донбасі і 2 млрд т у Північному Донбасі.
Література
- Coal Science : in 3 vol. / Ed. by M. Gorbaty, J. Larsen, I. Wender. New York; London : Academic Press, 1982–1984.
- Шендрик Т. Г., Саранчук В. И. Соленые угли. Донецк. : Східний видавничий дім. 2003. 296 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Саранчук В. І., Ільяшов М. О., Ошовський В. В. та ін. Основи хімії і фізики горючих копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. 640 с.
- Coenen R. Steinkohle. Berlin : Springer, 2012. 456 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шендрік Т. Г. Вугілля солоне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вугілля солоне (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: На редагуванні
