Вайнгорт, Лев Семенович

Вайнгорт 1.jpg

Вайнгорт, Лев Семенович

Справжнє ім’я Арія-Леон
Народження 10.12.1912
Місце народження Варшава
Смерть 18.04.1994
Місце смерті Полтава
Напрями діяльності архітектура, будівництво


Відзнаки

Медалі За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.(до 1951); Ветеран праці (1972)
Ансамбль Круглої площі (відбудова), 2005, фото В. В. Самсонова
Ротонда Дружби народів (Біла альтанка), 2005, фото О. В. Лебединського
Пам’ятник жертвам нацизму на місці розстрілу євреїв «Скорботна мати» 2019
Меморіал Солдатської Слави, 2014, фото О. В. Лебединського
Полтавський обласний український музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя, поч. 2000-х, фото Є. В. Ширая
Батьківський будинок національного музею-заповідника М. В. Гоголя у с. Гоголевому
Меморіальна дошка Леву Вайнгорту, 2011, фото В. О. Трегубова

Ва́йнгорт, Лев Семе́нович (А́рія-Ле́он; 10.12.1912, м. Варшава, тепер Республіка Польща — 18.04.1994, м. Полтава, Україна) — архітектор-будівельник, педагог, головний архітектор м. Полтави (1939–1970), член Спілки архітекторів України (з 1939).

Життєпис

Батько був робітником-чоботарем. 1914, з початком Першої світової війни, батько емігрував до США, а Л. Вайнгорт разом із матір’ю переїхав до м. Полтави.

1928–1932 навчався в Полтавському залізничному технікумі, з 1932 — у Харківському інженерно-будівельному інституті (тепер Харківський національний університет будівництва та архітектури) за спеціальністю архітектура будівель, який закінчив 1938 і отримав диплом з відзнакою. Водночас працював десятником, техніком з будівництва шляхів (1932–1933), виконробом тресту «Харківжитлорембудмонтаж» (1933–1935).

Архітектурну діяльність розпочав у м. Полтаві архітектором міського відділу комунального господарства (1938). Того ж року став головним архітектором м. Полтави і працював на цій посаді до 1970, з перервою на роки німецької окупації міста. 1941–1944 перебував у евакуації (м. Уральськ, тепер Казахстан), де працював на оборонному заводі старшим інженером, начальником швидкісного будівництва електростанції (1942), головним інженером відділу капітального будівництва. 1944 повернувся до м. Полтави.

З 1966 — викладач на архітектурному факультеті Полтавського інженерно-будівельного інституту (тепер Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»), з 1971 — на посаді доцента.

1981–1986 — директор заповідника-музею М. В. Гоголя в с. Гоголевому (тепер Національний музей-заповідник М. В. Гоголя, Миргородський район Полтавської області).

З 1986 і до кінця життя — старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею (тепер Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського).

Був активним членом Спілки архітекторів УРСР (тепер Спілка архітекторів України), 1955 обраний до складу її правління, 1955–1963 очолював Полтавську обласну організацію Спілки архітекторів УРСР.

Неодноразово був обраний до правління обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК).

Творчість

Результатом діяльності Л. Вайнгорта в період повоєнної відбудови (1944 — кінець 1950-х) є відтворене й збережене архітектурно-містобудівне надбання історичної Полтави. Як головний архітектор міста, скеровував процес забудови вільних ділянок історичного центру з дотриманням полтавських класицистичних традицій. На практиці реалізовував комплексний підхід до відбудови та розвитку міста, уникаючи клаптевої забудови та зберігаючи історично складену масштабність міського архітектурного середовища. Йому вдалося в 1960-х суттєво уповільнити процес наповнення центральної частини м. Полтави об’єктами індустріального примітивізму і не допустити втрати ідентичності класицистичного образу міста.

Був науковим керівником і головним архітектором проектів відтворення містобудівних ансамблів, комплексів, окремих пам’яток архітектури. Як автор працював над проектами нових будівель в історичному центрі. Разом зі спеціалістами Державного інституту проектування міст України (Діпроміст) проектував повоєнні генеральні плани відбудови, реконструкції та розвитку м. Полтави.

Викладацька праця на архітектурному факультеті Полтавського інженерно-будівельного інституту втілилася у формуванні творчого майданчика для опрацювання практичного досвіду відбудови міста, зреалізована як науково-дослідна робота зі студентами. Виховав низку провідних полтавських архітекторів, серед яких: В. Трегубов, М. Карюк (нар. 1948), М. Калінін (1948–2001), Ю. Олійник (нар. 1952), О. Крачмер (нар. 1956). Учнями Л. Вайнгорта були також головні архітектори Полтави — Ю. Петрук (1956–2014), М. Юхименко (1950–2019), О. Ротманський (1945–1999) та Полтавської області — Є. Ширай (1948–2016).

Твори

Усі архітектурні твори — спільно з іншими авторами, на правах очільника і наукового керівника проектних груп.

У Полтаві:

  • відбудова і реставрація ансамблю Круглої площі — пам’ятки доби ампіру (конкурсний проект, 1945–1963, архітектори Д. Литвинцев, М. Лябчук, М. Онищенко, П. Черняховець);
  • відбудова і реставрація будинку Полтавського губернського земства (тепер Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, вул. Конституції, 2; 1947–1960, архітектори В. Крачмер (1921–?), Н. Квітко (1888 — після 1956), Д. Гольдінов (1894–1974), О. Андрейко; 1986–1994, архітектор С. Халепа (1959–2020), художник Л. Тоцький (нар. 1932));
  • генеральні плани міста (1944–1949, архітектори О. Малишенко (1905–1979), Н. Панчук, 1957, 1965);
  • будівля міської ради (тепер Апеляційний суд Полтавської області, вул. Соборності, 18; 1956, архітектор В. Пасічний (1921–2003));
  • будівля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. В. Гоголя (вул. Соборності, 23; 1958, архітектори О. Малишенко, О. Крилова (1910–?));
  • пам’ятники — генералу О. Зигіну [площа Зигіна, 1957, архітектори О. Захаров, В. Цигаль, скульптор Л. Кербель (1917–2003)]; В. Леніну (тепер демонтований, площа Конституції, 1960, архітектор О. Душкін (1904–1977), скульптор Л. Кербель); студентам та викладачам Полтавського інженерно-будівельного інституту, полеглим у роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років (Першотравневий проспект, 24; 1975, архітектор В. Трегубов, скульптор М. Чернецький); Скорботна мати — жертвам нацизму на місці розстрілу євреїв (вул. Пушкарівська, 1970, архітектори П. Гумич, І. Фомін, скульптор М. Чернецький);
  • меморіал Солдатської Слави (вул. Європейська, 1969, архітектори Г. Кислий (1925–1997), І. Мезенцев (1915–1984), скульптор Е. Кунцевич (1926–1996);
  • Біла альтанка (ротонда Дружби народів на Івановій горі; Соборний майдан, 1954, архітектор П. Гумич);
  • комплекс споруд Виставок досягнень народного господарства (1944, 1949–1951);
  • відбудова та реконструкція парку «Перемога» (1946–1947);
  • створення міського дендрологічного парку (Яківчанський ліс, 1963, дендролог Я. Яценко (1926–2016), архітектор П. Черняховець);
  • генеральний план відновлення і реставрації пам’яток Поля Полтавської битви 1709 (1949, 1981).

У Полтавській області:

  • створення Національного музею-заповідника М. В. Гоголя (1981–1986, художники В. Батурін (1937–1993), А. Щербак (1939–1994), архітектори Ю. Петрук, О. Скрипко).

Нагороди і відзнаки

Медалі: «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (до 1951), «Ветеран праці» (1972);

Почесна Грамота Президії Верховної Ради Української РСР з нагрудним знаком (1984).

У м. Полтаві на будинку, де жив Л. Вайнгорт, встановлено меморіальну дошку (вул. Стрітенська, 10, 1996, архітектор В. Трегубов, скульптор В. Білоус (1948–2003).

Іменем архітектора названо провулок у м. Полтаві, вулицю в с. Гоголевому (2016).

Додатково

На вшанування пам’яті Л. Вайнгорта його учень архітектор В. Трегубов започаткував наукову конференцію «Вайнгортівські читання. Полтава: архітектура, історія, мистецтво» (2002, 2003, 2009, 2012, 2013).

За рішенням Полтавської міської ради від 04.10.2019 розпочато роботи зі створення в м. Полтаві пам’ятного знаку Л. Вайнгорту (архітектори В. Шулик, А. Ароян, скульптор Д. Коршунов).

Цитати

Переклад:
«Зростання, розвиток міста не може відбуватися без протиріч минулого, сьогодення з проблемами майбутнього. Завдання головного архітектора — вміти «тримати руку» на пульсі міста, відчувати його, досліджувати щоденно його стан, потреби і знаходити оптимальний шлях гармонійного рішення його забудови, реконструкції, як подолати суперечності між бажаним і можливим». (Л. С. Вайнгорт)
Оригінал:
«Рост, развитие города не может протекать без противоречий прошлого, настоящего с проблемами будущего. Задача главного архитектора уметь «держать руку» на пульсе города, ощущать его, исследовать каждодневно его состояние, нужды и находить оптимальный путь гармоничного решения его застройки, реконструкции, как преодолеть противоречие между желаемым и возможным». (Л. С. Вайнгорт)

 (Кондель-Пермінова Н. Головний архітектор Полтави ХХ століття. До сторіччя від дня народження Л. С. Вайнгорта // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. пр. з мистецтвознав., архітектурознавства і культурології / Ін-т проблем сучасного мистецтва НАМ України. Київ: Фенікс, 2012. Вип. 8. С. 267–292)



«Він учив нас не тільки фахової майстерності, але й людяності, порядності, громадянської свідомості. Впевнений, що ті, хто пройшов школу Вайнгорта й перейнялися його духом, не можуть зрадити ні професії, ні моральності, ні його пам’яті».

 (Трегубов В. Слово про Вчителя // Провінційний Архітектор: Збірка матеріалів і фотодокументів, присвячена 100-річчю від дня народження Л. С. Вайнгорта / Укл. Б. Тристанов. Полтава : Дивосвіт, 2012. С. 4–6).


Праці

  • Восстановление Полтавы // Архитектура и строительство. 1947. № 1. С. 6–8.
  • Монумент Славы в Полтаве. Киев : Госстройиздат УССР, 1959. 18 с.
  • Традиции и новаторство (из опыта восстановления и застройки Полтавы) // Строительство и архитектура. 1963. № 9. С. 5–8.
  • У с п і в а в т. — Полтава: фотоальбом. Київ : Мистецтво, 1963. 63 с.
  • Полтава: історико-архітектурний нарис. Київ : Будівельник, 1966. 104 с.
  • Этапы архитектурно-планировочного развития Полтавы // Строительство и архитектура, 1974. № 7. С. 4–10.
  • Записки провинциального архітектора. Полтава : Астрея-информ, 2001. 96 с.

Література

  1. Гладыш К. В., Цирульник Е. З. Полтава. Памятники еврейской культуры. Полтава : Управление культуры Полтавской областной государственной администрации, 1996. С. 80.
  2. Кондель-Пермінова Н. Головний архітектор Полтави ХХ століття. До сторіччя від дня народження Л. С. Вайнгорта // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. 2012. Вип. 8. С. 267–292.
  3. Провінційний Архітектор / Уклад. Б. Тристанов. Полтава : Дивосвіт, 2012. 336 с.
  4. Вайнгорт, Арія-Леон Семенович // Ханко В. М. Енциклопедія мистецтва Полтавщини : у 2 т. Полтава : ТОВ «АСМІ» ; О. Ханко, 2014. Т. 1. С. 161–162.
  5. Вайнгорт Арія-Леон (Лев) Семенович // Карюк М. В., Бєлявська О. Ю., Дмитренко А. Ю. та ін. Архітектори і місто. Полтава : ТОВ «АСМІ», 2018. С. 113–115.

Автор ВУЕ

О. Ю. Бєлявська


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Бєлявська О. Ю. Вайнгорт, Лев Семенович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вайнгорт, Лев Семенович (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.07.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ