Ваджрапані

Ваджрапа́ні (Ваджрасаттва; санскр. Vajrapāṇi, від vajra — ваджра і pāṇi — в руці, букв. Ваджра в [його] руці, Тримач Громовиці; тиб. Чана Дордже) — у буддизмі — просвітлена істота, бодгісаттва.

Належить до найвшанованіших бодгісаттв (ідамів) у буддизмі Магаяни та Ваджраяни, відомий як у мирних, так і гнівних формах. Вважається захисником і провідником Будди Гаутами (зокрема, у ранніх буддійських легендах), символізує духовну силу Будди (всіх будд), здатну розігнати морок ілюзії, невідання, заблудження.

Відноситься до кола будди Акшобг’ї (одного з 5-ти головних будд), звідси — зображення з тілом синього кольору. Часто зображений у загрозливій позі захисника Закону (Дгарми), готовий до бою, з ваджрою у піднятій правиці, вдягнений у тигрову шкуру, з низкою змій на шиї. Також відомий серед трьох захисних божеств (ідамів) чи бодгісаттв, які оточують Будду і символізують його (всіх будд) чесноти: Манджушрі — мудрість, Авалокітешвара — всеохопне співчуття, Ваджрапані — силу.

«Сутра Лотоса» описує його як втілення Авалокітешвари. Буддгаґгоша пов’язував Ваджрапані з Індрою. У тибетському буддизмі часом зарахований до будд, йому приписано важливу роль в упокоренні демонів за часів поширення буддизму Падмасамбгавою. Вшанований у чань-буддизмі (принаймні з 8 ст. вважається покровителем монастиря Шаолінь), школі Чистої землі (див. Амідаїзм), школі Нітірен тощо.

В елліністичну добу, за поширення впливу грецької культури в Центральній Азії, образ Ваджрапані набув рис Геракла або Зевса-Громовержця.

Література

Lamotte É. Vajrapāṇi in India // Buddhist Studies Reviews. 2003. Vol. 20. Is. 1. Р. 1–30; Is. 2. Р. 119–144.
DeCaroli R. Haunting the Buddha: Indian Popular Religions and the Formation of Buddhism. New York : Oxford University Press, 2004. 230 р.
Vessantara. Meeting the Buddhas: A Guide to Buddhas, Bodhisattvas, and Tantric Deities. Delhi : Motilal Banarsidass Publishers, 2006. 376 р.
Getty A. The Gods of Northern Buddhism. London : Forgotten Books, 2019. 396 р.