Бітинія

Bithynia tentaculata

Біти́нія (Bithynia) — рід прісноводних молюсків родини бітинієві (Bithyniidae) ряду літориноподібні (Littorinimorpha) класу черевоногі.

Зміст

1 Таксономія і характеристика
2 Поширення та екологія
3 Значення
4 Література
5 Автор

Таксономія і характеристика

У складі роду виділяють 2 підроди, які загалом об’єднують понад 130 таксонів видового і внутрішньовидового рангів.

Дрібні молюски з мушлями заввишки 5–15 мм. Мушля з 5–6 дещо сплощених обертів, овальної форми, з високим конічним шпилем. Поверхня мушлі гладенька або трохи ребриста, глянцева, жовтувато-коричневого або бурого кольору. У дорослих особин відсутній пупок (umbilicus), край отвору мушлі потовщений. Оперкулум (кришечка) у дорослих особин білий, вапняковий, овальної або краплеподібної форми з чіткими концентричними кільцями; у молодих особин — зі спіральними візерунками.

Тіло молюска темне з жовтими плямами, із довгими загостреними щупальцями.

Бітинії поєднують два типи живлення:

пасовищне (здирають водорості з поверхні субстрату);
фільтраційне (поглинають мікроскопічні водорості та частки органіки під час фільтрації води, що здебільшого використовується молюсками у водоймах з високим вмістом сполук органічних і допомагає тваринам виживати).

Бітинії — роздільностатеві організми. Статеве дозрівання настає за досягнення розміру мушлі близько 8 мм. Розмноження відбувається шляхом відкладання яєць на тверді поверхні (каміння, рослини, мушлі). Кладки розташовані у 2 ряди, містять до 77 яєць. Яйця відкладають у травні — липні, а іноді вдруге ще й восени. Інкубаційний період триває 14–90 днів, залежно від температури води. Тривалість життя становить 17–39 місяців.

Поширення та екологія

Бітинії поширені у прісноводних водоймах Європи, Азії, Африки, Австралії, деяких регіонів Північної Америки.

Мешкають у стоячих або повільно проточних прісних водоймах: озерах, ставках, болотах, каналах. Надають перевагу воді з нейтральним або слабколужним водневим показником (pH=6,6–8,4) та високим вмістом кальцію.

У теплу пору року активні на водяних рослинах, таких як рдесник чи водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum), або харових водоростях (види роду хара), а в холодну — ховаються в донних відкладах. Чутливі до забруднення, тому є біоіндикаторами якості води.

Значення

Здатність накопичувати важкі метали (зокрема кадмій та цинк), або сполуки органічні меркурію (наприклад, метилртуть), дозволяє використовувати види роду бітинія у моніторингу забруднення довкілля.

Деякі види роду є першими проміжними хазяїнами у життєвому циклі паразитних (див. Паразитизм) трематод, які спричиняють небезпечні гельмінтози з групи трематодозів. Наприклад, бітинія Ліча (Bithynia leachi) є першим проміжним хазяїном у життєвому циклі сисуна котячого (Opisthorchis felineus), що є збудником опісторхозу; бітинія сім’яніжкова (Bithynia funiculata) — перший проміжний хазяїн у життєвому циклі клонорха китайського (Clonorchis sinensis) — збудника клонорхозу (небезпечний гельмінтоз, подібний до опісторхозу, здатний спровокувати цироз печінки).

Література

Brown D. S. Freshwater Snails of Africa and their Medical Importance. London : CRC Press, 1994. 608 p.
Esu D., Girotti O. Bithynia abbatiae n. sp. (Caenogastropoda) from the Lower Pliocene of the Pesa River Valley (Tuscany, Central Italy) and Palaeobiogeographical Remarks // Bollettino della Società Paleontologica Italiana. 2017. № 56 (1). P. 65–70.
Anistratenko V. V., Furyk Yu. I., Anistratenko O. Yu. et al. A Review of Species Diversity, Distribution and Ecology of Freshwater Gastropod Molluscs Inhabiting the Ukrainian Transcarpathian // Vestnik Zologii. 2019. Vol. 53. № 5. P. 349–374.
Akay E., Odabaş D., Dalkıran N. A New Species within the Genus Bithynia (Gastropoda: Bithyniidae) from Northwestern Türkiye // Zoology in the Middle East. 2023. № 70 (1). P. 18–24.